Сьогодні, 9 серпня, День пам’яті Сергія Петровича Шепетька. Сергій Шепетько походить з великої працьовитої сільської родини. Дитинство пройшло у рідному селі серед мальовничої поліської природи, мабуть, тому любов до рідної землі та її багатств Сергій зберіг у своєму серці назавжди.
Навчався у Сущанській загальноосвітній школі, потім вступив до Олевського професійно-технічного училища №10. Педагоги школи та училища згадують Сергія лише добрим словом: допитливий, відкритий до нових знань, ніколи не конфліктував, мав багато друзів.
В училищі на практичних заняттях йому не було рівних, майстер групи неодноразово відзначав, що хлопець знайшов себе, обрав спеціальність за покликанням, адже робота з деревом йому давалася легко. Це було зрозуміло, бо в селі всі пам’ятали Сергійового діда – Миколу, який був майстром «на всі руки»: міг змайструвати не тільки вікно чи двері, а й цілий будинок. Після училища у 2005 році Сергій був призваний до лав Збройних сил України, коли відслужив, деякий час проживав у м. Києві, працював на будівництві, охоронцем в інкасаційній службі. У 2007 одружився, у шлюбі народилися діти – син Данило та донька Христина. Після одруження разом із сім’єю повернувся до свого рідного села, де влаштувався на роботу майстром лісу до Юровського лісового господарства. Ліс та природа були його натхненням, життям; полюванню та рибалці Сергій віддавав увесь вільний час. Він мріяв про хорошу мисливську зброю, довгий час відкладав гроші і невдовзі придбав бажану рушницю для полювання, але не встиг її навіть випробувати.
У березні 2014 року Сергій Шепетько був мобілізований до лав Збройних сил України у зв’язку із нападом на країну російського агресора. Фактично з перших днів, перебуваючи у зоні бойових дій у складі комендантського взводу 30-ї окремої механізованої бригади, він відчув на собі всі труднощі війни.
Обставини загибелі солдата Сергія Петровича Шепетька ще раз підтверджують героїзм, патріотизм та порядність українського воїна. Він загинув 9 серпня 2014 року біля с. Маринівка Шахтарського району Донецької області, залишившись біля важко пораненого побратима, коли війська відступали, і був застрелений впритул російським найманцем, тому що не захотів підкоритися наказу ворога.
Посмертно Сергій Шепетько був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
