Home Місто Реформа «швидкої» у Житомирській області: викликів стало менше, а кваліфікованих медиків не...

Реформа «швидкої» у Житомирській області: викликів стало менше, а кваліфікованих медиків не втримують низькі зарплати

126

Медична реформа, яка поступово трансформує систему охорони здоров’я в Україні, триває уже майже 10 років. При цьому, зміни відчувають на собі не тільки ті, хто працює у цій сфері, а й пацієнти.

Вочевидь для багатьох пересічних громадян враження про функціонування медицини та успішність її реформування складається не завжди в чергах у поліклініці чи на прийомі в лікаря. Часто це розуміння приходить тоді, комусь раптово стає зле, ліки, що є під рукою, не допомагають і остання надія залишається на короткий номер «103», який викликає екстрену медичну допомогу.

Як зазначають аналітики ГО «Український центр європейської політики», реформування екстреної медичної допомоги має на меті розвантажити медиків від «несерйозних» пацієнтів. Йдеться про плани значно звузити перелік підстав для виклику «швидкої допомоги». Крім того, будуть бригади з лікарями і без лікарів – лікарські, парамедичні, і фельдшерські. Раніше всі бригади були обов’язково з лікарями, хоч не завжди це потрібно.

Закон «Про екстрену медичну допомогу»  2012 року визначив, що «швидка» має надавати лише вичерпний перелік послуг «екстреної допомоги» і тільки тим пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані. Відповідно, сама по собі висока температура, тиск чи головний біль не є підставами викликати бригаду ЕМД. Це потрібно для того, щоб вивільнити ресурси для надання термінової кваліфікованої допомоги тим, хто без неї ризикує не вижити: умовно кажучи, щоб людина з серцевим нападом не чекала, поки медики деінде радять, як збити температуру.

Їхати неможливо відмовити

Тож ми вирішили з’ясувати як у працює система екстреної медичної допомоги у Житомирській області. Відповіді на запитання, як диспетчери визначають, чи справді потрібно відправляти до пацієнта бригаду, та які перешкоди стоять  на шляху успішного реформування, шукали в КУ «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Житомирської обласної ради.

Усі виклики, що надходять в центр екстреної медичної допомоги, отримують диспетчери, які впродовж 1 хвилини з’ясовують найважливішу інформацію про пацієнта. За цей короткий проміжок часу вони  вже знають, чи потрібна саме екстрена допомога, і яку бригаду відправляти.

Диспетчерами стають медики, що не один рік пропрацювали на виїздах і вміють блискавично реагувати на проблеми пацієнтів навіть по телефону та є водночас добрими психологами. Усі їхні розмови архівуються і фіксується  чіткий час отримання виклику.

Саме на плечі цих працівників системи екстреної допомоги лягає чи не найбільша відповідальність за життя та здоров’я пацієнтів. Часом доводиться відправляти бригаду медиків не за екстреним викликом, бо відмовити у медичній допомозі вони не можуть. Такі випадки трапляються, коли у людини підіймається тиск чи болить серце, але вона намагається перехитрити диспетчера і, м’яко кажучи, приписує собі симптоми, як от розповідає про те, що раптово непритомніє або відчуває гострий біль в області грудини,  а це вже може бути ознакою інфаркту міокарда чи інсульту.

Диспетчери екстреної медичної допомоги кажуть, що у їхній практиці трапляються вже стабільні пацієнти, яких вони впізнають по голосу та інтонації. Пригадують навіть і «рекордсмена», який за 23 дні телефонував понад 40 разів.

Аби правильно розставити пріоритети і не відправляти бригаду медиків, коли у когось до 38 градусів піднялася температура або підстрибнув тиск, деякі консультації надають по телефону і пропонують пізніше повторно віддзвонитися, аби дізнатися, чи стабілізувався стан пацієнта. Частину неекстрених викликів доводиться переадресовувати на ЦМПСД.

Диспетчери вважають, що простіше визначати, чи справді людина потребує екстреної допомоги буде тоді, коли з’явиться центральна диспетчерська і комп’ютерна база по викликах з інформацією про пацієнтів. Тоді номери постійних додзвонювачів, яким чи не щодня стає зле, буде легко ідентифікувати.

Насправді, більшість пацієнтів не задумуються над тим, що в середньому по Україні один виклик «швидкої» обходиться бюджету у 580 гривень навіть тоді, коли стан їхнього здоров’я не критичний і достатньо буде телефонної консультації.

У розмовах із пацієнтами інколи доводиться чути, що екстрена медична допомога не приїхала, коли в когось температура піднялася до 38,5 градусів. За нормативами, карету на такий виклик  не відправляють.

Головний лікар Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Анатолій Сова пояснює: «Світовий досвід такий, що висока температура вважається екстреною, якщо вона вища, ніж 39 градусів. Тобто, 38,9 – не висока температура, а 39,1 – вже висока».

Екстрена медична допомога переживає відтік кадрів

За його словами, статистика екстрених викликів поступово зменшується. Якщо торік на добу їх фіксували 720-750, то цього року в середньому 600. Головний лікар підтверджує слова диспетчерів, що цього вдалося досягти завдяки консультаціям по телефону. Частину тих, хто потенційно може повторно викликати карету «швидкої», вдається переконати у доцільності пройти курс лікування на стаціонарі.

Найболючішими проблемами екстреної медичної допомоги у Житомирській області нині є брак кадрів та застарілий автопарк.  

«Зараз дуже великий відтік водіїв та фельдшерів через малі зарплати по 3-4 тисячі гривень. За нормативами, в області має бути 124 бригади, але їх 105. У Житомирі із 19 працює 14 через те, що не вистачає водіїв. За півроку ми втратили 30 водіїв, а знайти нових на такі зарплати вкрай непросто. До того ж, нам не вистачає транспорту і багато автомобілів уже застарілі. Востаннє 42 машини отримали у 2014 році й у них пробіг за цей час сягає до 400 тисяч кілометрів. Якщо ми спишемо старі транспортні засоби, то потрібно як мінімум 80 автомобілів. Не можна сказати, що фінансування немає, але його недостатньо», – зауважив Анатолій Сова.

Щодо ліків, то проблем із забезпеченням ними лікарських та фельдшерських бригад, які виїжджають за викликом, зараз немає. Усі медики, що працюють на «швидкій», досвідчені та кваліфіковані.

Головний лікар Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф наводить приклад смертельної ДТП під Житомиром із 10 загиблими, що сталася 13 липня. Медики екстреної медичної допомоги тоді спрацювали справді професійно. Усіх 9 травмованих, яких дістали із маршрутки після зіткнення з вантажівкою, вдалося врятувати. Серед них 5 потерпілих були у важкому стані. Карета екстреної допомоги доїхала на місце інциденту за лічені хвилини.

Чи готові фельдшери стати парамедиками?

Як пояснюють аналітики ГО «Український центр європейської політики», зміни в екстреній медичній допомозі передбачають нову класифікацію бригад швидкої – не за спеціалізацією, а складом. Зі спеціалізованих залишаться лише психіатричні,  а розподіл буде на лікарські, фельдшерські та парамедичні.

В.о. Міністра охорони здоров’я Уляна Супрун акцентує, що у реформуванні екстреної медичної допомоги будуть поєднані англо-саксонська та франко-німецька моделі. Перша грунтується на принципі «хапай і їдь», у якому головне завдання медиків – якомога швидше доставити хворого в лікарню, де ним займуться професіонали. Друга базується на правилі «залишайся і працюй», коли у складі мобільної бригади є кваліфікований лікар, який на місці робить максимум, аби стабілізувати стан пацієнта та обійтися без госпіталізації.

У розмовах із житомирськими фельдшерами випливає, що вони поки не готові перекваліфіковуватися на парамедиків. Передовсім несприйняття такої новації пояснюють тим, що не знають, чи збережеться за ними попередній виїзний стаж, який впливає на оплату праці і розмір майбутньої пенсії.

Фельдшери, які звикли, що на виклик до пацієнта везуть у сумці 120 препаратів, не розуміють, як працюватимуть із 22 засобами парамедика, який  не визначає діагноз, а везе хворого в лікарню.

За кордоном у медзакладі на пацієнта, котрого доставляє парамедик,  чекає не один лікар у приймальному відділенні, а 3-4 бригади спеціалістів, серед яких анестезіологи, хірурги, травматологи. Чим більше вони докладуть зусиль до лікування хворого, тим більше отримають грошей. Така модель працює у країнах зі страховою медициною, а в українських реаліях лікарня не може собі поки що дозволити такої кількості фахівців для очікування одного пацієнта.

Фахівці акцентують на тому, що сучасна модель медичної допомоги в Україні тяжіє більше до франко-німецького варіанту. Водночас реалізація англо-саксонського підходу зіштовхується з головною перешкодою – неналежною якістю дорожньої інфраструктури, що визнає і Уляна Супрун.

Експерти резюмують, що в намаганні оптимізувати систему надання медичної допомоги та розвантажити її від «баласту» немає простих рішень: «даремні» виклики не зникнуть від зміни одного підходу на інший. Більше того, з точку зору порятунку життя завжди краще витратити більше ресурсів і перестрахуватись, ніж ризикнути й зекономити. Найуспішніші приклади такого розвантаження є надбанням країн, де лікарям звичайного профілю довіряють пацієнти, на лікарях екстреної медицини не економить держава, а змінам у системі передує терпляча і тривала просвітницька робота.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here