Розгалужена система міського централізованого теплопостачання, яка лишилася від радянських часів, через хронічний брак інвестицій перебуває у вкрай незадовільному стані. 75% мереж Житомира перебувають у зношеному стані.
За даними аналітиків ГО «Український центр європейської політики», причин, чому в Україні хронічно не вистачало коштів на оновлення систем централізованого теплопостачання, є декілька. По-перше, система знаходиться у комунальній власності, тарифи на опалення роками штучно утримували на низькому рівні, а заплачені споживачами кошти витрачали у непрозорий спосіб. Там, де тарифи встановлювалися Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) – застосовувалася застаріла методика «затрати +», місцеві теплопостачальні компанії «роздували» затрати, але, з іншої сторони, утримували їх на заниженому рівні за рахунок недофінансування інвестиційних програм. Зрештою, найбільшою проблемою є те, що теплопостачальні компанії за чинної моделі ринку є місцевими монополістами. Вони одночасно контролюють і генеруючі потужності (т. зв. теплоелектроцентралі або ТЕЦ), і систему трубопроводів, якими гаряча вода дістається до кінцевих споживачів.
Як перезимував Житомир
Основою тарифу, за яким споживачі оплачують теплопостачання, є ціна на газ. Чому для житомирян стрибки цін не стали критичними, завершуючи опалювальний сезон, розповів міський голова.
«У минулому році по постанові Кабміну у нас була можливість забирати встановлення тарифів на опалення для населення на рівень міста. З обласних центрів, наскільки я знаю, Житомир та Тернопіль забрали встановлення тарифів на місцевий рівень, раніше тарифи по опаленню встановлювала НКРЕ. Ми ухвалили на виконкомі тариф для населення і серед обласних центрів в Україні зараз найнижчий тариф у Житомирі. Додатково, після програми встановлення лічильників по багатоповерхових будинках міста, ми маємо наступну статистику: починаючи з жовтня, середній тариф по будинках, у яких були встановлені лічильники, за минулий рік становить трошки більше 24 грн за кв м. Це на 10-12% нижче, ніж тариф, який встановлюється з розрахунку на кв. м. Тому програма спрацювала і це десятки мільйонів гривень, які зекономили житомиряни в платіжках КП «Теплокомуненерго», – сказав він.
«Для населення тариф становить 1233 грн за гігакалорію або 29,49 на кв.м. Середній тариф, який у нас вийшов за сезон, враховуючи, що зима була холоднішою, ніж норма, що вкладалася в тариф, – 25,5. Стабілізувати тариф ми можемо і за рахунок кардинального зменшення втрат тепла», – розповідає директор КП «Житомиртеплокомуненерго» Дмитро Рогожин.
На практиці ціна для населення стримується не за рахунок втрат, а за рахунок дотацій з міського бюджету і міжнародних програм, які дозволяють залучати кошти на оновлення систем.
«Був достатньо великий стрибок ціни на газ, але виконавчий комітет і мер наполягли на тому, щоб тариф для населення не підвищувати, а за рахунок дотацій міста на різницю в тарифах стабілізувати його.
За минулий рік сумарна дотація міста по всіх видах платежів, у тому числі і міжнародних проектах, в яких місто є третьою стороною, склала 72 млн. грн. Колосальні гроші, які місто виділяє для того, щоб підприємство вилізло з колапсу, а по-друге, достойним чином підготувалося до зими. Звісно, така систематична допомога міста позначається на якості послуг. Якщо 5 років тому у нас було до тисячі скарг, у позаминулому році вже було 250 скарг, а в цьому році лише 35 скарг, які переважно стосуються місць загального користування. У нас теплотраси старі, але за рахунок швидкого реагування ми латаємо. У цьому році активно починаємо реалізацію проекту Швейцарського бюро співробітництва SECO і проект Європейського банку, результатом якого буде зовсім інший рівень мереж.
.jpg)
Щоб відповідати нормам ЄС, нам потрібно замінити 75% мереж, зношення надзвичайно велике. Там, де ми встигали замінювати, впродовж останніх 2-3 років у нас були введені спец рахунки, і тільки за допомогою міста ми можемо хоч якось рухатися. У минулому році ми замінили 2,8 км труб, а потрібно було хоч би 6 км поміняти. У цьому році за рахунок Швейцарії ми повинні 6,8 км труб замінити, і плюс аварійні траси по Пушкінській, Малій Бердичівський», – каже Дмитро Рогожин.
Як це працює в ЄС
При існуючій моделі теплопостачання споживач змушений погоджуватися на тариф, який йому диктує монополіст, адже виробника централізованого теплопостачання, який би запропонував меншу ціну, нема.
Аналітики ГО «Український центр європейської політики» зазначають, у ЄС є моделі роботи на ринку теплопостачання, які дозволяють працювати на цьому, здавалося б монопольному ринку, конкуруючим між собою компаніям, і які мають можливість використовувати і розвивати одну і ту ж мережу.
Модель «єдиного покупця»: Сегмент виробництва тепла є відкритим для конкуренції, на ньому можуть працювати як комунальні, так і приватні компанії, системи ж транспортування і розподілення знаходяться в руках однієї (як правило, комунальної) компанії – оператора мережі – яка відповідальна за продаж тепла кінцевому споживачеві. Відповідно, оператор мережі купує теплову енергію (ТЕ) у всіх виробників і продає її споживачам одного типу на рівних умовах та за однаковими цінами, при цьому оператор мереж повинен надавати доступ стороннім виробникам до мережі на рівних умовах. Ця модель є найбільш розповсюдженою в системах ЦТ країн Європи.
Модель «відкритих тепломереж»: За цієї моделі виробник має гарантований доступ до мережі, за умови, що він напряму продає ТЕ своїм власним клієнтам в обсязі необхідного споживання. Ця модель забезпечує найбільш відкрий доступ до тепломережі, як для виробників, так і для споживачів, але водночас вимагає найбільшого ступеню розділення (анбандлінгу) на ринку і тому сьогодні застосовується лише у вигляді кількох пілотних проектів у Фінляндії та Польщі.
Альтернативна котельня запрацює у Житомирі
За словами Дмитра Рогожина вже у цьому році в Житомирі запрацює приватна котельня, яка працює на твердому паливі і забезпечить теплом будівельний коледж та 4 житлових багатоповерхівки.
«За законом викупити комунальну котельню не можна, тому що всі наші районні котельні є стратегічними об’єктами. Крім того, ми підписали з SECO, NEFKO ЄБРР договори, які забороняють нам відчужувати майно. Ми тільки можемо дозволити інвестору збудувати об’єкт на вільній території і продати нам тепло зі знижкою 10% від середнього регіонального тарифу, нам цей тариф вигідний.
У Житомирі зараз компанія «Крігер» реалізує проект, де у нас з’єднана котельня і ЦТП з можливістю перерозподілу тепла. Тобто він виробляє тепло в альтернативній котельні, за необхідності ми можемо купити у нього це тепло, а якщо йому не вистачає потужності, то він у нас може купити. У нас зроблений взаємний облік, це буде цікавий проект поєднання альтернативної котельні з міською системою централізованого теплопостачання. Ми хочемо, щоб це був дійсно європейський підхід, коли приватний бізнес на взаємовигідних умовах працює з комунальним підприємством», – розповідає Дмитро Рогожин.
Від реалізації такого проекту населення тільки виграє, адже вони не будуть залежати від цін на газ і зможуть отримувати тепло і гарячу воду тоді, коли в цьому є потреба, незалежно від опалювального сезону. Про це розповів засновник компанії «Kriger» Леонід Крігер.
«Ця котельня – це легкозбірний модуль, наша розробка. Зазвичай у нас йшло 3-4 місяці на встановлення котельні. Тут ми пішли зовсім іншим шляхом,і ця котельня з’явилася за 2 тижні.
Переваг у такої котельні – безліч. Тепер процес навчання не буде зупинятися через нестачу газу. Ми зможемо давати тепло у зручний час для жителів і для учасників навчального процесу. І це буде дешевше, ніж тепло, отримане через газову складову. Ми самі знайшли цей об’єкт, самі запропонували умови. Це наша інвестиція. Найцікавіше, що такі блочно-модульні котельні можуть встановлювати у будь-якій частині міста і забезпечувати локально теплом квартал, 2 квартали залежно від споживання. Ми встановлюємо теплопункт для того, щоб продавати гігакалорію. Раніше люди купували у «Теплокомуненерго», тепер купуватимуть у нас. І ціна, скоріш за все, буде нижчою. Більше того, доки житомиряни отримують гаряче водопостачання тільки в опалювальний період, наші споживачі будуть забезпечуватися гарячою водою цілий рік незалежно від сезону. Для нас цей проект дуже важливий, оскільки ухвалений закон, що тепломережі можуть купувати теплову енергію у операторів і розраховуватися з нами. Тому тут 2 варіанти є: або ми напряму заключаємо договори зі споживачами, або ж ми закачуємо в систему «Теплокомуненерго» і вже підприємство буде з нами розраховуватися. Це питання вирішене законодавчо і це велика перемога», – розповідає Леонід Крігер.
Як модель «єдиного покупця» працює у Литві
Литовська модель ринку ЦТ є однією з різновидів моделі «єдиного покупця». Працює вона наступним чином: державна влада регулює лише максимальну ціну тепла для кінцевого споживача. Оператор ринку (він же у більшості випадків є основним виробником теплової енергії в місті/регіоні) забезпечує проведення щомісячних аукціонів на закупівлю тепла у прогнозних для наступного місяця обсягах, при цьому ціна на аукціоні не повинна перевищувати граничну ціну основного виробника. Перемагає та компанія, яка зможе запропонувати найнижчу ціну, при цьому виробники теплової енергії з відновлюваних джерел енергії мають пріоритет у закупівлі, а саме.
Аналітики пояснюють, яким чином визначається регульована максимальна ціна: Регулятор – Національна комісія з управління енергетикою та цінами (NCC) – затверджує базові ціни на ТЕ для постачальників ТЕ обсягом > 10 ГВт*год/рік (> 8600 Гкал/рік). У відповідності до базових цін, ради муніципалітетів встановлюють ліцензованим компаніям максимальні ціни на продаж тепла, причому в структурі тарифів на теплову енергію складова ціни на паливо не регулюється. Зона впливу регулятора поширюється на амортизацію, витрати на персонал, експлуатацію та технічне обслуговування, виплату процентів за кредитами тощо.
Доступ до мережі, крім нормативного припису оператору мережі безперешкодно підключати інших виробників ТЕ до тепломережі, також забезпечується шляхом застосування фінансового анбандлінгу для компанії-оператора, яка володіє і тепломережею, і власною генерацією. Ст. 34 Закону «Про сектор теплопостачання» визначає, що якщо у системі теплопостачання, в якій здійснюється продаж щонайменше 10 ГВт*год ТЕ на рік, оператор також здійснює виробництво теплової енергії, то облік витрат, що відповідають виробництву та транспортуванню тепла, повинні здійснюватися окремо. Цей вид анбандлінгу, який показує реальні фінансові потоки відповідного виду діяльності, унеможливлює перехресне субсидіювання між ними та створює необхідні передумови для появи конкурентного ринку ТЕ на недискримінаційних засадах.
