Власна зуботехнічна лабораторія, постійні клієнти і стабільний дохід — це зараз зубний технік Костянтин Кот розвиває власну справу в Коростені, а ще декілька років тому він ледве міг оплатити зйомне житло. Костянтин — вимушений переселенець з Луганщини. Він добре знає, як це в одну мить залишити свою домівку і почати нове життя.
“Коли почалися бойові дії, я залишався у рідному місті Хрустальний, думав, що це не надовго, скільки там ті бої триватимуть місяць-два? Всі родичі виїхали, а я лишився. Коли ж стало зрозуміло, що ніхто не буде розвивати ці території, нічого не буде рухатися, я зібрався і поїхав працювати в Київ. В Хрустальному у мене зарплата була дуже хороша, коли я влаштувався у Києві в зуботехнічну лабораторію, то зрозумів, що ця праця у столиці взагалі не цінується. Оплата була дуже маленька. Не вистачало навіть, щоб оплатити житло”, – пригадує Костянтин.
Тоді чоловік чітко вирішив, що має розпочинати власну справу, але грошей на те, щоб придбати обладнання, у нього не було.
“У мене гостро стояло питання, як купити пічку для кераміки. Вона була дуже дорога, вживана коштує більше 60 тис. грн. звідки взяти ці гроші, якщо не маєш змоги навіть квартиру оплатити? Таку можливість я отримав, отримавши грант фонду «Відродження». Тоді потроху почав працювати, як ФОП в Ірпені під Києвом. Але винаймати офіс у Києві все одно було не по кишені. Тоді і прийняв рішення переїжджати в Коростень, де зняти житло можна було вп’ятеро дешевше ніж у столиці”, – розповідає чоловік.
Переїхавши у Коростень, Костянтин практично усі зароблені кошти вкладав в купівлю нового обладнання, необхідного для роботи. А ще шукав грантові програми. Так і натрапив на проект представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні «Зміцнення самозабезпечення переміщених осіб та громад, що постраждали від конфлікту в Україні». Чоловік заповнив заявку, пройшов тренінг, захистив бізнес-план і отримав фінансування на купівлю зуботехнічних столів.
”До того я працював за письмовим столом, який не був пристосований для моєї роботи. Робота у нас пильна, доводилося працювати в респіраторі, ще й якось пилосос пристосовувати, як витяжку або, щоб здути пилюку. Взяти і виділити 64 тисячі гривень на столи – такої можливості не було. Тепер мені стало значно простіше працювати. Тут все під рукою, не потрібно нічого шукати, є витяжка, так само є готові рішення з освітленням. Тобто можна зосередитись на роботі, це суттєво впливає і на якість, і на швидкість”, – розповідає Костянтин.
Проект, учасником якого був Костянтин, профінансований Урядом Федеративної Республіки Німеччина, що діє через Німецький Банк Розвитку (KfW) та втілений Міжнародною організацією з міграції (МОМ) – Агентством ООН з питань міграції.
Таких успішних історій, як у Костянтина, у Житомирській області є досить багато, зізнається представниця Фонду громади Житомира Марина Хайнак. Ця благодійна організація з 2015 року працює з вимушеними переселенцями і разом з Представництвом МОМ в Україні допомагає внутрішньо переміщеним особам залучати ресурси для відкриття власної справи.
“Ця програма з’явилася після початку бойових дій на сході України, коли багатьом українцям довелося переїхати з окупованих територій. Наш партнер – Міжнародна організація з міграції знайшла донорів у Європейському союзі, і, дякуючи такій співпраці, люди мають змогу отримувати невеликі гранти на розвиток свого бізнесу. Важливо, що допомога надається не у вигляді коштів, не у вигляді кредитів, які потрібно повертати. Це безповоротна допомога, яку люди отримують у вигляді необхідного обладнання. Для того, щоб потрапити в програму, потрібно подати заявку, відвідати тренінг із бізнес-планування, підготувати бізнес-план, який може стосуватися або розширення свого бізнесу, або започаткування чогось нового. Також важливою родзинкою програми є те, що вона також підтримує і самозайняте населення. Якщо людина має навички або вміння, скажімо, з пошиття чи ремонту одягу, то вона мала змогу подати заявку на отримання швейного обладнання,і у подальшому отримувати додатковий дохід для своєї родини”, – зазначає Марина Хайнак.
За її словами щорічно, починаючи з 2015 року, у Житомирській області порядку 200 людей отримували підтримку, розмір залучених ресурсів учасниками з Житомирщини вимірюється десятками мільйонів гривень.
“Підтримка різна. Якщо це самозайнята людина, то це були гранти у розмірі 650 євро, якщо це бізнес, то від 2,5 тис євро (з можливістю докласти гроші і купити необхідне обладнання), і зараз з’явилась можливість взагалі виділяти кошти в сумі 5 тис євро.
Важливим критерієм відбору учасників є створення робочих місць, і дійсно, завдяки підтримці багато наших учасників такі робочі місця створили”, – зазначила Марина Хайнак.
Нині Костянтин Кот продовжує розвивати справу, навчає стажерів, яких у подальшому планує взяти на роботу, і радіє, що завдяки участі у проекті зміг суттєво поліпшити матеріальний стан своєї родини.
“На те, щоб отримати можливість займатися власною справою в окремому приміщенні з усім необхідним обладнанням, мені довелося працювати 3-4 роки. Але якби я робив все це сам без грантової підтримки, я б прийшов до результату років через 10-12”, – констатує Костянтин Кот.
