Це війна дронів та артилерії: інтервʼю з житомирським військовим Дакаром

416

Перший житомирський поспілкувався із офіцером прикордонної служби, з позивним “ДАКАР“. Цей боєць захищає нашу країну від збройної агресії росіян з 2018 року. Нещодавно він повернувся із зони активних бойових дій, де виконував бойові завдання.

Чому вирішили пов’язати своє життя з прикордонною службою України?

– Після закінчення школи у 2013 році я вступив до Національної академії Державної прикордонної служби України, яка знаходиться в місті Хмельницькому. Було бажання стати офіцером та нести свій великий вклад у розвиток нашої держави з позиції саме військової оборони, не допустити порушення суверенітету території нашої держави. Завжди мріяв займався спортом, хотів розвиватися в цьому напрямку. Починав свою службу у Чопському прикордонному загоні далі Лисичанському прикордонному загоні на той час ще в зоні проведення антитерористичної операції. Потім повернувся до Житомира, де наразі проходжу службу.

До повномасштабного війни та з російською федерацією у вас вже був наявний бойовий досвід? 

– У 2018 році я проходив службу в місті Лисичанськ, де дислокувалися наші підрозділи на тимчасовій лінії розмежування і в подальшому я повернувся вже Житомир.

Як Ви зустріли 24 лютого 2022 року

– 24 лютого 22 року, коли почалася повномасштабна агресія, я перебував у складі зведеного підрозділу нашого дев’ятого прикордонного загону. Перебував у місті Чорнобиль, безпосередньо там, звідки починалася ця агресія. Потім нас перемістили до іншого місця з метою виконання завдань щодо захисту нашої Батьківщини. Також ми брали участь у обороні міста Житомира. Організовували оборону, забезпечували блокпости, щоб не допустити прориву, коли ворог був найближче до нашої столиці. Ситуація поступово стабілізувалася, і ми повернулися до виконання основних завдань з охорони державного кордону. Наші підрозділи були безпосередньо задіяні в деокупації в межах Київської області. Ми продовжували виконувати завдання як прикордонники. 

Зараз Ви повернулися з активної зони бойових дій на східних рубежах нашої країни. Розкажіть про функції, які ви виконували там? 

– Перебували ми поблизу населеного пункту Макіївка Луганської області. Мали свою ділянку та завдання з недопущення прориву ворога на цій лінії.

Що можете сказати про нашого ворога?

– Ворог переважає у кількості. Велика проблематика – це переважаюча кількість. У них є в наявності велика кількість дронів. Перший час ми звикали до цього та пристосовувалися, адаптовувалися. В цей момент було трохи складно післявоєнної відносно спокійного життя. Але ми активно на рівні з іншими силами оборони нашої країни виконували поставленні завдання. Я вважаю, що рівень нашого противника є не на низькому рівні як про це пишуть часто в соцмережах. За тривалий час війни, враховуючи те, що війна фактично триває в Україні дев’ять років, за цей час ворог навчився воювати на певному рівні. Це, напевно, завдяки тому, що ми завжди йому надаємо опір. Ми також впроваджуємо щось нове і йому потрібно звикати до наших інноваційних підходів у військових діях. Насправді я вважаю, що рівень підготовки противника відповідає належному рівню. Вірити в те, що ворог не зрозумілий та наколотий героїном – це не так. Там є свої спеціалісти і люди, які є фахівцями своєї справи.

У чому полягає складність у війні з росіянами?

– Переважаюча кількість людей, радянського озброєння, мін до мінометів та набоїв. Якщо порівнювати з кількістю допомоги, яку надають нам наші друзі, партнери, колеги, які намагаються зробити так, щоб Україна нарешті завершила цю війну перемогою. Дешевші радянські набої, які є в РФ у великій кількості, дають їм перевагу лише у кількості, але не в якості. Тобто це масове подавлення артилерією ворога нашої живої сили. Враховуючи ландшафт та рельєф на східній частині України, де недостатня кількість глибоких лісів, де неможливо вести приховані бойові дії. Наші дії – це постійне облаштування позицій, постійна їх зміна, постійний переважаючий вогонь артилерії противника, змушує робити ті чи інші маневри. Земля чорнозему, яка присутня на східній частині нашої країни, дуже складна для інженерних робіт. Найкращий друг солдата – це лопата, тому постійно треба копати та облаштовувати позиції.

Як за півтора роки повномасштабної війни змінилася ситуація на фронті з дронами?

– Щоб ви розуміли: під час бойових дій 16 з 24 годин над твоєю головою знаходиться ця ворожа незрозуміла пташка, яка жужжить та не дає тобі нормально виконувати бойові завдання. Це відбувається як вдень, так і вночі. Вночі це дрони з тепловізорами, яких у нас набагато менше, ніж у ворога. Але ми враховуємо цей фактор при виконанні бойових завдань та намагаємося приховуватися за допомогою рельєфу, лісових смуг, природних укриттів. Тому що якщо піднімається дрон та помічає групу осіб, навіть якщо це всього 3 людини, ворог вже відкриває шквальний вогонь, починаючи з міномета та закінчуючи артилерією калібром 152 мм і більше.

Чи можна сказати, що ця війна є війною технологій, війною дронів?

Війна дронів та війна артилерії. Дрон бачить, а артилерія знищує. Я не беру до уваги тих самих дронів-камікадзе та бойових дронів, які скидають на тебе боєприпаси з повітря.

Зараз Україна контрнаступає, і складно переоцінити ту роль, яку виконує піхота. Що ви скажете про піхоту у цій війні?

– Я вважаю, що піхота — це найцінніше, що ми втрачаємо в цій війні. Це непорівнянно ні з технікою, ні з чим іншим. Піхота — це, можливо, найскладніший шлях воїна. Ти постійно в русі, ти постійно просуваєшся вперед, тобі потрібно змінювати позиції, створювати їх посеред відкритого поля. Проводити інженерне облаштування, що забирає дуже багато фізичних сил. Але попри це, тобі ще потрібно 24/7 нести службу і знищувати ворога, не допускаючи його прориву на своїх позиціях.

Як вважаєте, чи змінилася ваша мотивація за 9 років війни з Росією, чи залишилася вона такою ж сильною?

– Щодо мотивації, ви знаєте, напевно, ненависть до ворога зростає з кожним днем. І ще більше мотивує той факт, коли ти бачиш, як цього ворога знищують. Росіяни, російський народ — це наші кровні вороги, які заполонили нашу рідну незалежну державу, і ми повинні відновити її суверенітет і територіальну цілісність, повернути її кордони до рівня 1991 року, який визначений міжнародними договорами. Немає місця поганій мотивації, коли ти розумієш, що від твоїх дій може залежати майбутнє твоєї рідної держави, де живуть твої рідні та діти, де відбувається наша історія та формується майбутнє. Тож мотивація лише зростає, вона надає бойового духу, особливо коли результати твоєї діяльності позитивні. Коли результат — це знищення ворога. Тоді у тобі піднімається адреналін і хочеться зроби все можливе, щоб це закінчилося.

Як ви думаєте, як для України та українців має завершитися ця війна?

– Тільки перемогою. Інших варіантів не існує. Ми вже заплатили занадто високу ціну. Морально ми не можемо припинити цю боротьбу. Ми будемо стояти, захищати свою землю. Нам потрібне лише наше, а не чуже. Ми повернемо наші кордони. Щодо російського народу, я б заклав у майбутньому якусь непроникну гранітну стіну, щоб ми ніколи не перетиналися та не бачили цього російського народу.

Чи слід створити демілітаризовану зону після нашої перемоги?

– Так, вона повинна бути створена, але на території Росії, за нашими кордонами. І ця зона має перебувати під постійним спостереженням міжнародних спостерігачів.

Чи повинен наш військовий шлях завершитися вступом до НАТО?

– Вступ до НАТО є важливим кроком вперед для нас. Це додасть нам розвитку безпеки, підготовки особового складу, забезпечення матеріально-технічної бази. Такий крок підвищить вимоги до підготовки наших військових та зміцнить нашу позицію та обороноздатність. Має бути спеціально навчена армія. Це люди, які повинні будуть отримувати високу заробітню плату та розуміти, що виконання завдання є надзвичайно важливим.

Що б ви хотіли побажати українкам та українцям?

– На самперед, терпіння, наснаги та сили, доки ЗСУ 24/7 вживають заходів і знищують підступно напавшого на нас ворога та звільняють нашу землю. І хотілося б подякувати волонтерам та тим, хто постійно донатить та підтримує нас, роблячи свій вклад у забезпечення нашої перемоги.

Вірте в ЗСУ! Вірте в нашу перемогу!

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here