Місто живе в деталях: у погляді водійки тролейбуса, що веде транспорт крізь спеку. У кроках перехожих на свіжо пофарбованому переході. У голубах на фасаді старої будівлі. У лагідному обіймі родини на вулиці. Поки одні ремонтують дахи, інші — знаходять тінь і спокій у парку в компанії вуличних котів. Це — Житомир. Такий, яким ми його бачимо щодня, але не завжди помічаємо.
