Інтерв’ю з Юрієм Камишним — це не просто розмова. Це сповідь. Це енергія, яка випромінюється з кожного слова, з кожного згаданого моменту життя. Юрій Камишний — це не просто художник. За словами митця, він — провідник між світами: між минулим і сучасним, між земним і духовним, між людиною і Богом. Його слова — це не просто роздуми, це живий потік енергії, який зачіпає душу і змушує її тремтіти. Це інтерв’ю — як ковток свіжого повітря серед буденності. Воно просте, але глибоке. Воно про життя, про любов, про те, як знайти себе через творчість і зв’язок зі всесвітом.
“Тиша — це мова Бога”
Як каже сам Юрій Камишний, він живе в старій хатині на Трипільській землі. Це місце, де час зупинився, а простір наповнений тишею. Але ця тиша — не порожнеча. Вона жива. Вона говорить. “Тиша — це мова Бога, а все інше — це невірний переклад”, — говорить Юрій. Він сидить біля грубки, слухає, як тріщать дрова, і відчуває присутність чогось більшого. Щось невидиме, але відчутне, наповнює простір навколо нього. Це не просто будинок — це святилище, де кожен предмет, кожна стіна, кожен куток наповнені історіями, молитвами, енергією.
Юрій не просто живе тут — він дихає цим місцем. Він каже, що навколо нього завжди є “безплотні високодуховні істоти”, які заповнюють простір, коли він залишається наодинці. Він відчуває їх, розмовляє з ними, навіть якщо не бачить. Це його реальність — реальність художника, який бачить не тільки очами, але й серцем.
Мистецтво як молитва
Для Юрія мистецтво — це не просто картини. Це молитва. Це спосіб говорити з Богом, передавати його любов і істину через фарби, форми, образи. “Художники — це провідники, — говорить він. — Вони перекладають мову Бога на мову людей”. Кожна картина Юрія — це не просто зображення. Це частинка його душі, його життя, його молитви. Він не просто малює — він живе кожним штрихом, кожним мазком.
Юрій розповідає, як одна його картина стала об’єктом медитації для жінки, яка приходила на виставку і годинами сиділа перед нею. “Хіба можуть бути гроші вищими за таку оцінку?” — запитує він. Для нього мистецтво — це не про продажі чи славу. Це про те, щоб доторкнутися до чиєїсь душі, пробудити в ній щось світле, надихнути на зміни.
Подорожі, які стали частиною душі
Юрій об’їхав 36 країн, але Індія займає особливе місце в його серці. Він згадує, як жив там, медитував під деревом Баньян, де просвітлився Будда, і збирав унікальні речі, які тепер становлять його колекцію. “Кожна річ — це шматочок світу, який розповідає свою історію”, — говорить він. Він вірить, що ці речі живуть і спілкуються з нами, навіть якщо ми цього не помічаємо.
Його подорожі — це не просто туризм. Це пошук себе, пошук Бога, пошук істини. Він каже, що в Індії відчуває себе як вдома. “Там я босоніж і голий ходжу по землі, зливаючись з Богом”, — зізнається він. Це не просто слова — це стан душі, який Юрій переживає кожен раз, коли повертається до цієї країни.
Колекція, яка оживає
Юрій зібрав унікальну колекцію артефактів з усього світу: від скульптурок з острова Пасхи до молитов, викарбуваних на пальмових листках. Кожна річ — це частинка історії, яка оживає, коли її розповідають. “Це як пазли, з яких складається картина світу”, — говорить художник. Він вірить, що ці речі допомагають зберегти зв’язок з минулим і навчити сучасних людей цінувати те, що їх оточує.
Його хата — це не просто будинок. Це музей, де кожен предмет має свою душу. “Кожна річ може розповідати, співати, танцювати, чарувати, медитувати і молитися”, — говорить Юрій. Він відчуває енергію цих речей, розмовляє з ними, навіть якщо це здається дивним для інших.
“Мистецтво — це любов”
Юрій каже, що головне в житті — це любов. Любов до Бога, до людей, до природи, до мистецтва. “Єдине слово, яке втілює в себе все — це слово любов”, — говорить він. Він вірить, що мистецтво — це спосіб передати цю любов, доторкнутися до чиєїсь душі, пробудити в ній щось світле.
Юрій не знає, скільки картин він створив. Він не веде обліку. Для нього важливі не цифри, а те, що він вкладає в кожну роботу. “Картина — це шматок життя, це шматок тебе”, — говорить він. Він вірить, що картини можуть говорити, розповідати про життя художника, про його емоції, про його душу.
Що далі?
Юрій не планує зупинятися. Він мріє повернутися до Індії, щоб знову відчути її магію. “Індія — це місце, де можна злитися з Богом”, — говорить він. Художник також хоче, щоб його картини та колекція знайшли своє місце в музеях, де вони зможуть надихати людей і розповідати історії.
Юрій Камишний — це не просто художник. Це філософ, мандрівник, провідник. Його енергія, його слова, його мистецтво — це дар, який він дарує світу. І цей дар — безцінний. А повне інтерв’ю з його неймовірною енергетикою та щирими емоціями дивись у відео.
Також читайте матеріал про відкриття тюбінг-гірки для сімейного відпочинку у селі Городське.
