Конкатедральний костел Святої Софії — римо-католицький храм, що знаходиться на Замковій горі в Житомирі. Це одна з найстаріших пам’яток архітектури державного значення в місті, яка не лише збереглася до наших днів, а й є повноцінним діючим храмом, в якому проводяться служби. Костел був побудований у 1746 році як вдала комбінація бароко і пізнього ренесансу, перебудований у 1789-1801 рр. Після реконструкції в ХІХ столітті переважним в його архітектурі стилем став класицизм. Фасад конкатедрального собору Святої Софії розбитий на два яруси, будівля має гострі вежі. Поруч – дзвіниця висотою 26 метрів. Відомо, що товщина цегляних стін костелу сягає 2 метрів. Всередині храму майже без змін збереглося оздоблення, ліпнина і настінні розписи.
Побачити все це на власні очі та почути історію костелу і постатей, пов’язаних з ним, житомиряни могли під час нещодавньої екскурсії “Легенди Житомира з шампанським”, яку проводив директор ТА “Патріот” Сергій Дехтяренко.
Зокрема, він звернув увагу присутніх на один із пілонів будівлі, що прикрашений барельєфом знаменитого польського та українського піаніста й композитора Юліуша Зарембського. Він народився та помер у Житомирі, проживши всього 31 рік (захворівши на туберкульоз), був учнем Йозефа Дакса (фортепіано), Кренна Франца (композиція) та Франца Ліста, склав більше 30 фортепіанних п’єс, їздив із гастролями.
За легендою саме в одній з опор костелу поховане його серце. Втім, додав екскурсовод, насправді є така католицька традиція – ховати серця відомих людей у костелах, тож це цілком може відповідати дійсності. Тіло ж музиканта захоронене на польському кладовищі в Житомирі.
Також у костелі Святої Софії зберігся старовинний 127-річний орган австрійської фірми «Walcker», який функціонує донині, хоча й потребує вартісного ремонту, але його можна почути під час святкових мес.
Орган відомої фірми “E.F. Walcker” з Людвігсбурга у соборі Святої Софії в Житомирі встановили у 1897 році. На сьогодні він – єдиний представник цієї фірми в Україні, в цьому його основна цінність. Костел закрили напередодні Другої світової, тоді церковне майно знищувалося, тому парафіяни розібрали орган та ховали його частинами у себе. Відновлювати його взялися у післявоєнний період, але з певних причин (люди загинули, виїхали, частини просто загубилися), зібрати повністю не вдалося, тому позичали запчастини з інших житомирських органів.
Юлія Демусь
