100-літню бабусю з Житомирського району доглядають 82-річна донька і зять. ФОТО

Що таке прожити цілий вік і жодного разу не звернутися до лікарів  знає Олександра Томахівна Іщук. За святковим столом з нагоди ювілею вона бажає усім гостям здоров’я   й скромно відмовчується, коли ті вкотре нагадують, що прожила 100 років без ліків та курортів.

 «Ми якось хотіли у бабусі знайти тиск. Не знайшли, – з посмішкою розповідає один з трьох онуків. – Не хворіла вона в нас і   тільки оце зір пропав, а так ні на що не  жаліється. Добре  чує, всіх впізнає. Пересувається на двох паличках. А яка пам’ять – у нас вже такої нема. Часто згадує щось з молодості. Каже, був голод, війни, а це дожила до 100 років в мирі і тут знов нещастя в країні».

Усе життя поруч з мамою в селі Рудня-Городище Житомирського району прожила донька Надія. Дивується, що на своєму віку не пам’ятає, коли в селі були такі старожили як Олександра Томахівна. Щоправда, на сусідній вулиці живе менша сестра ювілярки – їй вже 96, але самопочуття має значно гірше. Час від часу родички зустрічаються і досі не вірять, що стільки  Бог їм відвів. Секретів свого довголіття не знають, але вважають, що вся справа в генах, хорошому догляді й чудовій родині, яка оточує теплом.

«Мама  постійно каже «Хіба це мені вже 100? А якось так як саме 90», – додає 82-річна Надія. – Я в неї одна донька. В 17 років мама вийшла заміж,  була із  великої родини – 8 дітей.  Зараз вже вони повмирали.  А я як можу доглядаю її, але сама часом вже забуваю і здоров’я підводить. Мені ще чоловік допомагає. Сміємося, що не кожен зять до 100-річчя тещі може дожити, а наш сам ще й доглядає».

В Олександри Томахівни нині крім доньки, троє внуків і четверо правнуків. Разом допомогали готуватися до іменин, а під час вітального тосту пообіцяли ще й операцію на очах зробити, аби повернути старенькій зір.

«Ви нам живіть ще довго-довго. Може вже стільки як прожили   й не вийде, але хоча б  половину з цього треба», –  просить онука.

Юлія ДЕМУСЬ