Він пережив три війни і пролив багато крові за Україну, а свої 100 років відзначає в час, коли країна знову змушена воювати, відстоюючи свою незалежність та цілісність.
Микола Іванович Комареус усе життя пропрацював колгоспником, разом з дружиною виховали чотирьох дітей і діждалися шістьох внуків та стільки ж правнуків. Втім, кілька місяців у віці 94 років дружина померла. У шлюбі вони прожили 76 років – стільки навіть не кожному усього віку відміряно.
Сам ювіляр напередодні свята жартував, що йому виповнюється лише 40 років. Донька розповідає, що, можливо, на стільки б себе й почував, якби не інсульт, що трапився майже перед Днем народження. Щоправда, дідуся вся родина трохи «відходила» ліками, добрим словом, теплом та турботою.
Донька співала давні українські пісні, а він потроху підспівував, згадуючи улюблені рядки.
«Наш дідусь прожив тривале і водночас важка та складне, але достойне життя. Цією сотнею років можна і треба пишатися. Народився у 1914 році напередодня Першої світової війни. Пережив польську, фінську та Велику Вітчизняну війну. Про те, що зараз відбувається в Україні знає і по-своєму розуміє. Звичайно, вірить у нашу перемогу, бо як інакше, – розповідає онук Сергій Хомінський».
Про якісь секрети, як дожити до такого віку, ніхто з рідних не знає, а на всі їхні побажання ювіляр додає своє «Здоров’я усім вам».
Особливо увагу привертають козацькі вуса Миколи Івановича. Онук розповідає, що носить їх він вже кілька десятків років, проте останнім часом доглядати не може, тому хтось з близьких при потребі голить бороду, а вуса лишає.
«Не стрежи вуса», – наказує усім дідусь. Ними дуже пишається, закручує, поправляє. Руки уже погано працюють, але намагається надавати вусам якусь форму, – веже далі онук Сергій. Він зараз потребує взагалі більше догляду постійного, але тільки лишень те, що дожив до такого поважного віку вже робить йому велику честь».
Юлія ДЕМУСЬ
