Влітку 1943 року, після битви на Курській дузі, відбувся корінний перелом у ході Другої світової війни. Радянські війська стрімко просувалися на захід.
У вересні—жовтні 1943 року Червона Армія форсувала Дніпро, а 6 листопада визволила Київ. В ході Київської наступальної операції війська 1-го Українського фронту вступили на землю Житомирщини.
Бої на ближніх підступах до Житомира розгорнулися в ніч на 12 листопада 1943 року.
Завдяки вмілому обхідному маневру радянським військам вдалося уникнути вуличних боїв.
Це значно зменшило втрати серед особового складу та цивільного населення, зберегло місто від зайвих руйнувань. Кидаючи озброєння та техніку гітлерівці почали пробиватися з оточення в напрямку на Чуднів та Бердичів.
До 23-і години 12 листопада місто було повністю очищено від противника.
Наступ радянських військ був настільки стрімким і несподіваним, що німці, тікаючи у паніці, залишили на станції Житомир численні склади з продовольством, військовим спорядженням, цистерни із спиртом. Військовим частинам та з’єднанням, які особливо відзначалися в боях за визволення міста, наказом ставки Верховного головнокомандування було присвоєно почесне найменування «Житомирських».
На їх честь 13 листопада 1943 року в Москві було дано салют 20-ма артилерійськими залпами з 224-х гармат.
Проте німецькі війська, оперативно перегрупувавши сили, стягнули в район Житомира значні резерви, в тому числі із Західної Європи було терміново перекинуто 48-й танковий корпус.
18 листопада фашистські війська завдали ударів одночасно північніше і південніше Житомира. Ввечері того ж дня вони замкнули кільце в районі хутора Світин.
19 листопада 1943 року німецькі війська вдруге зайняли Житомир,який остаточно звільнили тільки 31 грудня.
