120 років тому, 19 березня 1895 року, в Києві народився український поет Максим Рильський.
Його дитячі роки минули в селі Романівка на Житомирщині (тепер Попільнянського району). У 1908 р. Максим поступив до третього класу гімназії у Києві. З 1915 р. М. Рильський – студент Київського університету, медичного факультету, через два роки продовжить навчання на історико-філологічному, але революція, громадянська війна змусили його перервати освіту і переїхати на село, де він вчителюватиме у початковій школі.
Поет пробув в с. Вчорайше Ружинського району, а потім у рідній Романівці аж до осені 1923 року.
Через усе життя проніс він синівську вірність Романівці, материнській пісні, друзям дитинства, з якими ріс, вчився розуміти життя. І природа рідних місць, і життя односельчан.
Перша книжка поезій ("На білих островах") Максима Рильського вийшла в 1910 році, а остання ("Зимові записи") – в 1964. Є згадка, що Леся Українка, ознайомившись зі збіркою "На білих островах", сказала: "От хто повинен був би написати "Ізольду Білоруку" (одну з поем самої Лесі Українки).
За 50 років творчого життя Рильським було написано багато і різного: ліричні м’які поезії й вірші про Леніна, про партію. Були й блискучі переклади з польської, сербської, французької, російської мов.
Відомий літературознавець Юрій Лавріненко у статті "Лірика і ліричний епос Максима Рильського" (1971), писав: "Подвійний парадокс Максима Рильського. Задеклярований найбільший незалежник поезії – став одописцем спричинника геноциду України. Але вийшов чистим і цільним із цієї пригоди. Майстер традиційної форми, відограв ролю новатора в українській ліриці і в ліро-епіці. Одначе заплата за ці перемоги була все ж трагічна. Світова поезія втратила унікального поетичного перекладача. А Україна втратила нагоду дати свій варіянт великої європейської поеми…"
