Нещодавно в ході відбиття чергової навали терористів та російських найманців під час їхнього наступу в районі Дебальцевого українські артилеристи вкотре підтвердили, що їх недарма називають «богами війни».
– Першим нашим завданням було прикриття підрозділів, які утримували перешийки між материком та Кримом, – розповів майор Володимир Швець. – Їх тоді росіяни «лякали» по кілька разів на день: розгорталися в бойові порядки та імітували наступ. Коли одного разу позаду наших десантників на пряму наводку вийшли 152-міліметрові САУ, ігри «в атаку» припинилися.
Після розгортання антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях бердичівські гармаші передислокувалися до нового гарячого району. Перше бойове хрещення отримали в районі широковідомого блокпоста «Комбікормовий» біля Слов’янська.
Коли вони туди лише прибули, їх густо обстріляли з мінометів. На щастя, обійшлося без втрат, якщо не брати до уваги обдерту осколками фарбу на броні самохідок.
Свою відчайдушність та професійність артилеристи демонстрували скрізь, де їм доводилося виконувати завдання. Наприклад, під час визволення батальйоном «Донбас» міста Попасна. Тоді вогневі засоби гармашів, зрозуміло, розташовувалися досить далеко – за межами дії ворожої артилерії. А от передовий спостережний пункт на бронемашині зайняв позиції на блокпосту перед містом.
До складу обслуги ПРП-4 входили старший лейтенант Костянтин Чурсін, старший прапорщик Володимир Мельник, старший солдат Михайло Шмідт та старший солдат Віктор Бойко. Завдяки їхньому вмілому коригуванню гаубиці знищили всі укріплення терористів, крім вогневих точок, розташованих у житлових будинках. Саме ці засідки за спинами мирних мешканців дуже дошкуляли піхотинцям «Донбасу».
Потрапивши під перехресний вогонь, вони, не маючи змоги відійти, залягли. З’явилися перші втрати. У наших військовослужбовців зведеного відділення артилерійської розвідки було два варіанти. Викликати вогонь та рознести укріплення терористів на друзки або ризикнути і, прикривши наших бійців бронею, вивести їх з-під вогню. У другому випадку існувала небезпека бути знищеними протитанковими засобами терористів, але в першому постраждали б мирні мешканці та інфраструктура українського міста. Тому артилеристи сміливо вирушили на допомогу.
В розпалі бою у результаті влучення бронебійно-розривної кулі з протитанкової рушниці в кришку відкритого люка бойової машини було тяжко поранено старшого солдата Віктора Бойка, який, втративши ліву руку та отримавши численні осколкові поранення правої руки, у стані больового шоку продовжував вести вогонь. У той же час вибуховою хвилею з броні машини на землю скинуло старшого лейтенанта Костянтина Чурсіна. Побачивши на тілі офіцера численні осколкові поранення, бійці батальйону «Донбас» заходилися витягувати його з поля бою, але вже через хвилину, оговтавшись від контузії, попри осколкові поранення, військовослужбовець наздогнав свою бойову машину. Заскочивши на броню, відразу почав рятувати пораненого товариша: наклав кровозупинний джгут та вколов знеболювальне. Цим офіцер врятував підлеглому життя.
Успіх у бою своїми героїчними діями забезпечили також командир відділення старший сержант Михайло Шмідт, який, прикриваючи наступ штурмової роти, влучним вогнем з кулемета подавив вогневі точки противника, та механік-водій бойової машини старший прапорщик Володимир Мельник. Після бою командир 2-ї штурмової роти батальйону спеціального призначення «Донбас» відзначив, що саме мужність, професіоналізм та злагодженість обслуги ПРП-4 дозволили роті уникнути більш значних втрат при визволенні міста Попасна.
Зараз гармаші та реактивники у складі маневреної артилерійської групи прикривають важливі напрямки оборони наших військ.
Джерело: Восьмий корпус
