Військовий 90-го батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади Валентин Миколенко був мобілізований до лав Збройних сил України наприкінці серпня 2014 року. Після двомісячної підготовки у Житомирі він разом із іншими військовослужбовцями був направлений до Костянтинівки Донецької області, а потім — на захист Донецького аеропорту.
20 січня 2015 року він потрапив у полон до бойовиків, де провів довгих 75 днів. Валентин Миколенко був звільнений із полону "ДНР" 6 квітня разом з іншими 16 українцями, серед яких і житомирянин Костив Володимир.
Про це йдеться в сюжеті ТСН.
– Валентине, розкажіть, будь-ласка, як ви потрапили у полон?
– Нам сказали: їдемо забирати трьохсотих, виводити хлопців (із Донецького аеропорту). Така задача в нас була. Нас було 20 осіб, ми поїхали на свою ділянку. Або водій, або командування (зробили так), що не туди ми заїхали, куди треба. І там потрапили у полон.
– Як із Вами поводилися?
– Одразу, коли нас допитували, поводилися жорстко, сильно били. Потім ми потрапили на територію (захопленого) СБУ і там до нас ставилися… добре. І харчування було добре, і люди до нас нормально ставилися. Тож як 21-го числа ми потрапили в СБУ, з того дня нас вже ніхто не чіпав.
– Чи не пропонували Вам воювати на їхньому боці?
– Казали: "Бачите, яка Україна, що вона робить, може до нас перейдете?". Але ми відмовлялися. Казали, що хочемо додому, до батьків, до жінки. Пропонували, але ми не погоджувалися.
– А за Вами наглядали російські військові чи місцеві?
– В СБУ місцеві. Чеченці нас у полон брали. А взагалі були і росіяни, і якути. Вони з нами не спілкувалися, але ми їх бачили.
– Вас змушували працювати?
– Не змушували, але хочеш — не хочеш, а треба було це робити. Водили нас під конвоєм з автоматами, ми мусили займатися прибиранням на території.
– Які у вас зараз плани?
– Зараз хочу додому, до дружини. Трохи треба підлікуватися.
