До військово-медичного клінічного центру у Вінниці щоденно на лікування надходять поранені бійці із зони АТО.
Наразі там перебувають і військові з Житомирщини — Новограда-Волинського, Бердичева та десантники 95-ї аеромобільної бригади.
Дехто вже готується відправлятися у Житомирський військовий госпіталь на реабілітацію. Втім, основна частина бійців мають серйозні травми, на лікування й відновлення після яких потрібні місяці. Кваліфіковані лікарі центру обіцяють поставити всіх на ноги.
У зоні АТО з самого початку працюють мобільні пункти з наданням медичної допомоги, тому після обстрілів чи запеклих боїв лікарям та волонтерам доводиться в польових умовах рятувати сотні життів.
Далі військових відправляють до Харкова. А звідти повітрям у медичні заклади територіальної приналежності. Житомир та область закріплені за Вінницею, тому лікування наші бійці проходять у різних відділеннях центру.
Розвідник з 95-ї бригади 29-річний Сергій Бондаренко разом з колоною у середині червня потрапив у засідку в Луганській області.
Кілька його бойових товаришів загинули на місці, а Сергій вижив, хоча має численні травми рук і ніг та проблеми зі слухом. Осколками розвіднику пошматувало частину спини. А ще в бою він втратив кілька пальців.
Про свої травми хлопець розповідає спокійно. Лікарі прогнозують, що через три місяці він зможе ходити самостійно.
Нині потроху Сергій розробляє руку, готується до чергових операцій, спілкується з друзями-військовими, які продовжують воювати і не приховує, що й сам при можливості повернеться на службу.
Витривалості та оптимізму Сергія дивується навіть мама – Галина Олександрівна. Вона й досі не може слухати розповіді сина про засідку й поранення.
У перші дні після направлення у Вінницю з Бондаренком постійно була дружина. Сім’я разом живе у Житомирі та виховує 2-річного сина. Маленький Даніл теж провідував тата. І для Сергія найбільша радість, що в такі хвилини його підтримують найрідніші та друзі. Заради цього, відзначає розвідник, варто жити жити та відстоювати незалежність та цілісність країни до останнього.
Сергій був та залишається людиною віруючою і в перші хвилини після поранення сказав собі: «Боже, якщо я треба людям на цьому світі, залиш мене живим».
Над ліжком у нього висить атрибутика 95-ї бригади – це подарунок від військових. Каже, що на сході такі речі особливо піднімають бойовий дух. Їх, національну символіку та дитячі малюнки з словами вдячності та підтримки, необхідно відправляти з харчами та боєприпасами регулярно.
За час лікування в центрі Сергій подружився з земляками, які теж воювали за український Схід та постраждали від рук терористів. Зараз у закладі 10 військовослужбовців із Житомирщини. Є й бійці з інших регіонів. У них одна спільна тема і одна мета – перемога.
Не приховують, що не завжди поділяють ідеї керівництва і навіть відчувають, що у рядах військових є зрадники. Але попри це війну треба виграти.
У цьому переконаний лікар військової медицини Руслан Стащук, який 39 днів працював за фахом на сході і на власні очі бачив, як хлопці відстоюють честь та гідність свого народу. Деякі навіть з пораненнями продовжують бій. Не рідко під кулі потрапляють і лікарі. Один із них першим взявся перев’язувати Сергія Бондаренка після обстрілу і його одразу ж поранили.
Юлія ДЕМУСЬ
ФОТО у спільноті Першого у соцмережі
