13 травня, 4 роки тому, в зоні проведення АТО героїчно загинув десантник 95 бригади Віталій Георгійович Дульчик.
Він народився у Німеччині, але батьки є корінними житомирянами. Віталій з дитинства знав, ким хоче стати, оскільки виріс у сім’ї військового і батьки завжди виховували сина справжнім чоловіком. У Німеччині родина прожила недовго, спочатку переїхали до Туркменії і вже у 1990р. повернулася до Житомира.
Навчатися Віталій пішов до Житомирської загальноосвітньої школи №33, а після переїзду сім’ї до м. Бердичева продовжив навчання в Бердичівській загальноосвітній школі №4. Ріс хлопець талановитим та здібним юнаком, у школі був відмінником. Як згадує мама Героя Наталія Валентинівна, в місті не проводилася жодна навчальна олімпіада без участі Віталія. Хлопець був дуже активним, брав участь у всіх заходах, які проводилися у школі, мав здатність згуртовувати навколо себе інших.
Читайте також: «Він хотів бути десантником і залишиться ним назавжди», – мати загиблого десантника Дульчика на відкритті дошки в Житомирі. ФОТО
Закінчивши на «відмінно» школу, Віталій вступив до Одеського інституту сухопутних військ за фахом «Десантура», де серед курсантів та викладачів мав неабиякий авторитет. Беручи участь у тактичних навчаннях разом із американськими та німецькими вояками, показав себе чудовим стратегом і тактиком, за що неодноразово отримував грамоти та похвальні листи. Після закінчення інституту лейтенанта Віталія Дульчика було направлено на службу до м. Львова у 80 аеромобільну бригаду. Під час служби Віталій отримав розряд зі стрільби, активно займався гирьовим спортом та став інструктором з парашутного спорту і дослужився до звання старшого лейтенанта, але у зв’язку із життєвими труднощами змушений був звільнитися, хоча керівництво не хотіло відпускати високопрофесійного військового, і тому за його проханням дозвіл на звільнення надавав Міністр оборони України.
Після звільнення він повернувся до батьків, працював на різних посадах, і все йому вдавалося, оскільки мав не тільки світлу голову, а й золоті руки. Крім військової справи, Віталій ще захоплювався комп’ютерними технологіями. Мав і досить незвичне хобі – хіромантія та нумерологія, його завжди приваблювала містична роль числа у долі людини.
Читайте також: У зоні АТО 13 травня 2014 року загинуло 6 десантників 95 бригади. ФОТО
У березні 2014 року, коли над Україною нависла загроза війни, Віталій добровольцем пішов захищати свою країну. Для проходження військової служби його було направлено до 95 окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України (2 батальйон, 4 рота – рота «Мєдведєй»). Спочатку йому запропонували посаду заступника начальника штабу батальйону, але він відмовився від штабної роботи і тому став командиром взводу. Побратими згадують: «Коли поруч був Віталій, ми знали, що в безпеці, ми довіряли йому на 100 відсотків, бо такого стратега та командира варто пошукати».
Читайте також: Житомиряни прощалися із трьома десантниками 95 бригади, які загинули під Краматорськом 13 травня.
Героїчно загинув Віталій Георгійович Дульчик 13 травня 2014 року в селі Октябрське Слов’янського району Донецької області в результаті обстрілу терористами колони десантників, яка супроводжувала розрахунки 82-мм мінометів та продовольство на блокпости.
За виявлений героїзм Віталію присвоєно звання капітана (посмертно) та нагороджено орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Читайте також: В Бердичеві 10 вулиць носитимуть імена загиблих в АТО
Чотири роки тому, 13 травня 2014 року, під час проведення АТО на Сході країни Житомирщина зазнала великих втрат.
«На околиці села Жовтневе Слов’янського району, за 20 км від Краматорська, під час руху колона десантників 95 бригади була цинічно і підступно обстріляна із засідки. Терористи атакували українських військових із гранатометів, вели щільний прицільний вогонь зі стрілецької зброї.
Понад 30 нападників прибули заздалегідь і розташувалися вздовж річки у кущах. Перший постріл терористів із гранатомета влучив у двигун другого з БТРів, який підійшов до мосту. Пролунав вибух. Другий БТР намагався проштовхнути пошкоджену бойову машину, яка зайнялася, подалі від села. Військовослужбовці прийняли бій . Після першого залпу терористів із важкої зброї загинули двоє військовослужбовців, ще троє були поранені. Усього внаслідок тривалої сутички загинули 6 військовослужбовців Збройних сил України., 8 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Один тяжкопоранений. Пізніше стало відомо про сьомого загиблого», – повідомили у травні 2014 року в Міноборони.
Зокрема, цього дня два роки тому загинули військовослужбовці 95 бригади, з якими житомиряни прощалися на території військової частини на Корбутівці 16 травня 2014 року.
капітан Дульчик Віталій Георгійович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований на військовому кладовищі у Житомирі. Залишилася дружина. Указом Президента України № 593/2014 від 15 липня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Його іменем названо одну із вулиць Бердичева, а на будинку, де він проживав, встановленомеморіальну дошку.
– Майор Заброцький Вадим Йосипович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований у с.Світин на Житомирщині. Залишилися дружина і двоє донечок. Указом Президента України № 543/2014 від 20 червня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Екс-голова Житомирської ОДА Сидір Кізін пропонувавперейменувати одну з вулиць Житомира на честь загиблого десантника.
сержант Рудий Віталій Валентинович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований у Житомирі. Залишилися дружина та син. Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
сержант Славіцький ОлегВікторович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований у Ружинському районі. Залишилися дружина та двоє дітей. Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
молодший сержант Хрущ Сергій Юрійович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований у Ружинському районі. Залишилися дружина та троє дітей. Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України",нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
солдат Якимов Олександр Валерійович – 95-а окрема аеромобільна бригада. Похований у Харкові. Залишилися дружина і син, який народився після загибелі батька. Указом Президента України № 619/2014 від 26 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
У цей час загинули Верещак Віктор Олександрович та Котвіцький Володимир Вікторович з 26-ї Бердичівської окремої артилерійської бригади. Це сталося поблизу с. Рівного Генічеського району Херсонської області під час навчань, що мали не меті посилення охорони південної ділянки Державного кордону України, під час пересування підрозділу з однієї позиції на іншу, коли сталася пожежа та вибух в одній з самохідних гаубиць.
Віктор Верещак похований в Бердичівському районі. В нього залишилися дружина і двоє дітей. Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно). На школі, де навчався військовий, встановили меморіальну дошку.
Володимир Котвіцький похований у Новоград-волинському районі. Залишилися батьки. Наказом МО України № 243 від 22.05.2014 р. нагороджений відзнакою «Знак пошани» (посмертно). Загиблому відкрили дошку на фасаді Житомирського професійного ліцею харчових технологій і у школі, де він навчався.
