Житомирянин Анатолій Гримович Стратович з 1972 по 1977 рік навчався в Житомирській середній школі №34 (зараз – міський колегіум). Після закінчення школи обрав робітничу професію слюсаря-монтажника. З 1980 по 1982 рік проходив строкову службу в радянській армії у військах спеціального призначення. Події гарячого Афганістану залишили опік на серці та відбиток на характері, саме в армії хлопець оцінив та усвідомив вартість та цінності життя.
Опісля Анатолій отримав вищу освіту інженера-будівельника, з’явилася сім’я, народилися діти – людина жила на своїй землі, йшла по життю просто і відкрито, не ховаючись за спини інших, активно відстоюючи справедливість та правду.
Ситуація в країні наприкінці 2013 року не залишила чоловіка байдужим. Як член Союзу десантників Житомирської області Анатолій Гримович записався до лав «Самооборони міста Житомира» та став активним учасником подій на Майдані, бо вірив, що в країні настануть добрі часи й Україна стане квітучою європейською державою.
Із розгортанням бойових дій на сході Анатолій, не роздумуючи, пішов захищати Батьківщину, став добровольцем. Дружина Надія згадує, як чоловік намагався уберегти її та дітей від хвилювання – не одразу зізнався, що знаходиться не на полігоні, де мав навчати молодих бійців, а вже в дорозі на передову. Він розумів, що його досвід спецназівця та афганця стане у пригоді – він зможе поділитися ним і, можливо, зберегти не одне життя.
Був снайпером, пишався тим, що служив в елітній 95-й окремій аеромобільній бригаді Високомобільних десантних військ Збройних сил України, як досвідчений десантник став наставником для молодих бійців. Побратими у своїх спогадах про Анатолія згадують його справжнім професіоналом, навіть позивний дали «Лєший» за вміння миттєво реагувати на ситуацію, а ще особливо наголошували на його патріотизмі – він дуже любив Україну.
Анатолій Стратович почав виконував завдання зі взводом Костянтина Султанбагомаєва з вересня 2014-го.
«Толік мене завжди беріг, давав мені поради, оскільки це була його третя війна. За короткий час він багато чого мені показав, розказав, постійно підтримував. Анатолій був хорошою людиною, мав дітей, онуків і правнучку», – розповідає бойовий побратим Стратовича Султанбагомаєв.
26 січня 2015 р. під час бою поблизу селища Спартак Донецької області Анатолій Стратович загинув під час виконання спецзавдання.
До останнього Герой не залишався байдужим до долі кожного з нас, і наша пам’ять про нього невмируща. Нагороди: орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно), нагрудний знак "За оборону Донецького аеропорту".
.jpg)
.jpg)
.jpg)
