Дуже просто відбити у дитини бажання ходити до храму і спілкуватися з Богом: перше – потрібно змусити дитину стояти у храмі не ворухнувшись на молитві, друге – змусити її дуже постити, третє – примусити вичитувати ціле молитовне правило. Адже це все і багатьом дорослим важкувато! Ми стоїмо, переминаємось, ноги і спина ниють, голова від голоду паморочиться … але ми розуміємо, що для нашого духовного зростання, на шляху до Бога необхідно зусилля, вправа – аскеза(подвиг).
Про це повідомляє прес-служба Свято-Михайлівського кафедрального собору м.Житомира.
Митрополит Антоній Сурозький казав: «Християнство починається з ніг». Перший крок на шляху до церкви – навчитися стояти в храмі, не думаючи про ноги та спину … Так, але це – для дорослих. Дитина не бачить сенсу в терпінні і незручності. Християнство – не тільки аскеза, це свято, радість Воскресіння і спілкування з Живим Богом. Ми, дорослі, не повинні забувати, що шлях до Великодня, до Великодньої радості, проходить через Голгофу. Але послідовність подій важлива лише для людини, для Бога немає часу! Для дитини, у якої немає досвіду болю і страждання, яка, якщо і грішить, то занадто мала, щоб усвідомити скоєне зло, шлях до Бога може бути лише радісним. Все, що пов’язано з вірою в Бога в дитинстві має бути живим, світлим, святковим і радісним.
Дитина, навіть маленька, може мати власні відносини з Богом. Дітей ранить, коли їм на сповідь батьки видають готовий список гріхів чи, ще гірше, кажуть: «Ти мене не слухався, розкажеш про це батюшці». Анітрохи не краще повідомити дитині: «Ну чого ти рвешся на сповідь, у тебе немає ніяких гріхів, ось у мене …». Дитина, років з 7-ми, здатна не тільки усвідомити свої гріхи, але і зрозуміти, що на сповіді говорить з Богом, а священик – тільки свідок.
Часто можна побачити маленьких дітей, яких не годують перед службою і вони плачуть від голоду всю Літургію. Малюк нездатний зрозуміти, заради чого його морять голодом!
Але якісь обмеження можуть виявитися дуже важливим досвідом. Наприклад, можна в піст не дивитися телевізор, не грати ігри в комп’ютері і інше, що може сама дитина на себе покласти як піст. Але не просто заради того, щоб навчитися від нього утримуватися, а заради того, щоб в цей час разом з батьками читати Біблію, життя святих. Можна не купувати чогось у піст, але теж, не заради самої ідеї аскетичної вправи, а щоб на заощаджені кошти купити іграшки в Дитячий Будинок, або просто кожен раз, коли хочеться на вулиці купити Снікерс, купувати пиріжок голодному … Цікавим досвідом може бути гра в «таємного друга». Це можна зробити в групі дітей, наприклад, в недільній школі. Діти тягнуть папірці з іменами один одного перед початком Посту, а потім весь Піст моляться про цю людину і надають йому таємні знаки уваги. А на Великдень можна спробувати вгадати, хто був твоїм «таємним другом».
Різдвяний Піст дітям більш зрозумілий. В ньому розповідається, що волхви довго йшли до ясел, і цей шлях був важким, і ми, щоб прийти до Віфлеєму теж повинні попрацювати над собою. Малюється на карті подорож волхвів. Для того, щоб Бог в мені народився, має бути місце для Нього, у вертепі мого серця. А ще – у світовій літературі величезна кількість святочних оповідань, прекрасних історій про Різдво. Роблять саморобні іграшки на ялинку, також вертеп під супровід таких історій – це величезна радість і прекрасна підготовка до Великого свята. Придумуємо багато чого, головне, не повинно бути безглуздих дій, щоб коли дитина запитає – «чому?» ми змогли їй відповісти.
Нагадаємо, що відкриття та освячення нового приміщення Духовної недільної школи при Свято-Михайлівському кафедральному соборі міста Житомира проходитиме 10 травня 2014 р.Б. о 10:00 за адресою: вул. Київська, 18.
