«У православній церкві День Святого Валентина – 14 лютого, не відзначається. Натомість, днем любові називають 8 липня. Це день пам’яті Святих Петра і Февронії – подружжя віруючих людей, які підтримували одне одного, взаємодопомагали і несли тягар одне одного. Померли в один день, заповідаючи, щоб поховали їх разом. Їхній шлюб став зразком християнського шлюбу», – розповідає настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору о.Богдан Бойко.
За його словами, День Святого Валентина у християнські часи замінив собою язичницьке свято луперкалій. Ця заміна сталася 496 року за розпорядженням Папи Римського Геласія I. Широкої популярності в Західній Європі це свято набуло після XV століття, у США відзначають День всіх закоханих з 1777 року, а в Україні – з 1992 року.
У римо-католиків є 16 Святих Валентинів і дві Святих Валентини. У календарі Української Православної Церкви Київського Патріархату 14 лютого згадуються лише святі Трифон, Перпетуя, Сатир, Ревокат, Саторнил, Секунд, Феліцитата, Петро та Вендиміан. Пам’ять трьох святих Валентинів українська Церква відзначає 7 травня, 19 липня, 12 серпня. У «Житіях святих» згадуються два Валентини: перший — єрусалимський диякон, мученик Святої Церкви (згадується 16 лютого). Другий належить до Севастійських Мучеників (22 березня).
Є кілька версій стосовно того, ким був той Валентин, якого потім назвали покровителем закоханих. Майже в один час жило кілька людей з таким іменем, чиї добрі справи увійшли в історію. Один з них – військовий капелан, який попри імператорську заборону таємно вінчав вояків із їхніми коханими. За це його кинули у в’язницю, а потім стратили.
Отець Богдан переконаний, що у будь-якому випадку не варто прив’язуватися до якоїсь конкретної дати, коли мова йде про найвище почуття – любов. Вірити у перекази та повір’я чи ні, відзначати чи ігнорувати 14 лютого, справа кожного, але ніхто не буде заперечувати, що без любові можна бути щасливим.
«У цей день ми багато говоримо і чуємо про любов, але це не означає, що в наступні дні її менше, – каже настоятель храму о.Богдан. – Питання трохи в іншому: а чи саме той зміст ми нині вкладаємо у слово «любов» ? Любов зараз зводиться до фізичного, але це значно більше. Любити – означає жертвувати собою, жити не для себе, а для інших, жити заради когось. Духовне має перемагати. Христос постраждав за любов. Він віддав себе у жертву за любов до людей. Ми не повинні противитися свята, яке щороку стає популярнішим, але маємо пояснювати, що таке любов, пропагувати справжню любов, яка є запорукою гарних стосунків між людьми. Кожен з нас будує своє щастя і я бажаю, щоб усі були щасливими, не дивлячись на вік. Є така приповідка в православній церкві: Бог створив людину із глини і вдихнув у неї життя, а потім спитав у неї, що зробити ще. Людина попросила виліпити їй щастя, на що Бог простягнув їй шматочок глини і сказав, що своє щастя кожен має виліпити сам. Щастя і любов – це те, що має бути у нашому житті. Ми щасливі тоді, коли маємо дісно досконалу любов – поєднання ерос та агапе».
Разом з тим, о.Богдна нагадує, що вже 15 лютого відзначається велике свято Стрітення – в пам’ять про те, як Свята Діва Марія принесла до Єрусалимського Храму Ісуса Христа на 40-й день після Його народження.
Юлія ДЕМУСЬ
