Народити трійнят насправді не так легко, як може здатися. Це явище досить рідкісне і залежить від багатьох факторів, пише obozrevatel.com.
25-річна мама трійні Ольга Тимощук з Житомира згадує про вагітність із захопленням.
"Навіть подумати не могла, наскільки чудово бути вагітною! – розповідає жінка. – Чоловік виконував всі мої забаганки, не відходив ні на крок і постійно цікавився: "Люба, ти ще щось хочеш?". Альоша сам прав, прибирав у будинку і варив їжу. А коли живіт помітно збільшився, не дозволяв мені самій одягатися і тим більше взуватися. Ми з чоловіком кожен день гуляли в парку недалеко від будинку. На шостому тижні вагітності мене направили на УЗД. Зізнатися, я завжди мріяла про двійню. Справа в тому, що моя бабуся свого часу народила двійнят і часто говорила мені, що добре виховувати відразу парочку малят: їм разом весело, вони підтримують один одного. А коли підростають, то допомагають батькам і роблять все в два рази швидше. І ось лікар сказав, що бачить у мене в животі дві горошинки. Від радості я запищала! Але після тривалої паузи чоловік сказав, що помилився. Я вже було засмутилася, але тут почула: "Бачу третю дитину!". Я була на сьомому небі від щастя! Але як чоловік відреагує на те, що стане багатодітним батьком? Подумки я підбирала потрібні слова, щоб підготувати його. Коли вийшла від лікаря в коридор, чоловік помітив, що вся сяю від щастя. Я взяла Льошу за руку і випалила, що у нас буде трійня. Від несподіванки його кинуло в жар, потім у холод і знову в жар. Чоловік не заспокоївся, поки сам не подивився в мою медичну книжку, де чорним по білому було написано: "Трійня". Якийсь час він звикав до думки, що стане відразу багатодітним батьком. А коли пізніше з’ясувалося, що всі троє – хлопчаки, він заплакав від щастя.
Наші хлопчики з’явилися на світ в 2013 році з інтервалом в одну хвилину. Оскільки дітки народилися 27 липня, а 28 відзначається День святого Володимира, найстаршого ми вирішили назвати Володею, і його братикам дали імена на букву "В" – Владислав та Віталій.
Найбільше такій кількості дітей зраділи наші батьки. "Внуків багато не буває", – кажуть вони. Нас часто запитують, як ми справляємося відразу з трьома, мовляв, на одного управу б знайти. Але нам незрозуміло, як може бути інакше, ми не бачимо різниці – виховувати одного або трьох. А розрізняємо хлопчаків легко, хоч між собою вони схожі.
Труднощі були: знайти потрійну коляску – справа нелегка. Нам так і не вдалося купити таку. Ми обійшлися варіантом "два плюс один": одна коляска для близнят, а друга – одинарна. Але возити відразу дві коляски мені не доводилося – я ні разу не гуляла з малюками одна. За ними складно угледіти: перший побіг до пісочку, другий вже лізе на гірку, а третій біжить до сусідських дітей. Тому наш тато завжди поруч. Або ж допомагають наші батьки.
Вовчик, Владик і Віталік дуже люблять грати з м’ячем: ми з чоловіком радіємо, що підростають майбутні футболісти. Діти все роблять разом: одночасно їх годуємо, купуємо однакові іграшки та одяг. Правда, не завжди можна знайти три одежини одного кольору і розміру. Тому, буває, хтось один трошки відрізняється. Бешкетують хлопчаки теж разом".
Молоді батьки радіють своїм чадам і замислюються про ще одну вагітність.
"Адже так само нечесно: татові відразу три помічники, – сміється молода мама. – А як же мені помічниці? Коли хлопчаки підуть у перший клас, ми з чоловіком обов’язково повернемося до пологового будинку за дівчинкою! Друзі з цього приводу жартують, що дочок теж буде троє".
