Високий, спортивний та добрий Іван Рудницький із Чуднова був опорою для своєї родини. Його батько помер молодим, а мама Ніна сама виховувала двох дітей.
Старшій доньці і молодшому сину намагалася прищепити тільки найкраще. Виросли розумними і матері б пишатися ними, але нині жінка чи не щодня проливає сльози.
Її Іван успішно закінчив школу, мав найкращий результат із математики у своєму класі, вступив до столичного вузу – хотів здобути економічну освіту. Навчання було надто дорогим, тож хлопець вирішив піти іншим шляхом і підписав контракт на службу в 13 батальйоні 95 бригади у Житомирі. Після трьох років контрактної служби мав намір продовжити навчання, але вже у цій сфері.
«Я закінчила навчання в Києві, влаштувалася на роботу і могла б Вані платити за навчання, але вже нема кому», – каже 24-річна сестра хлопця. У лютому 2015 року під час виконання бойового завдання у зоні АТО її 20-річний брат загинув.
Незадовго до цього мав важке поранення, але після лікування і реабілітації знову повернувся на передову.
«Ти там не була, не знаєш як там», – згадує синові слова мати загиблого. Каже, що вмовляла свого Івана більше не вертатися на війну, бо наступного разу міг би загинути.
«Помирати всеодно тільки раз», – відповів матері Іван, а через кілька тижнів вона дізналася, що син таки поїхав на Схід далі обороняти країну.
«Я йому кажу, що помирати то раз, але ж не в 19 років. Для кого тоді ця країна буде, якщо такі молоді хлопці будуть вмирати. Для чого тоді захищати її», – продовжує жінка.
Поховали десантника Івана Рудницького на кладовищі в рідному місті. Після смерті сини у матері почалися проблеми зі здоров’ям, тяжко перенесла втрату онука старенька бабуся. Сестра повернулася додому, аби підтримати маму та бабусю.
Саме дівчина неодноразово ставала свідком тих ганебних сварок, які провокувала сусідка загиблого бійця. Та постійно шукає привід зачепити маму Івана, дорікала пільгами, які родина отримали після його смерті, глузливо називала жінку «мати Героя», ображала.
«Нема Вані, щоб нас захистив, то вона й постійно нас чіпає. Що ми їй такого зробили, живемо собі як можемо, у нас свої турботи, переживання. Ми втратили рідну людину, це насправді дуже важко», – говорить сестра загиблого військовослужбовця.
Через такі сварки і напади мати Івана постійно плаче і згадує сина. Впевнена, він би не допустив такого ставлення до неї та й сама жінка не заслужила цих образ на свою адресу.
Останньою краплею стала публікація у районній газеті, де сусідка звинуватила її у тому, що вона нібито зловживає становищем матері загиблого учасника АТО і ще до втрати сина мала «жорстоке серце», а усі сварки відбуваються виключно з вини самої Ніни.
Жодної згадки про те, яким чином сусідка та її чоловік говорили про загиблого Івана, у статті нема, хоча сестра хлопця переконує – більшість суперечок на побутовому підгрунті закінчувалися саме закидами у його бік.
Дівчині боляче за матір і за брата. Свого часу родина зверталася у різні інстанції, аби ті вплинули на сусідку, але всюди розводять руками і хіба радять просто не звертати увагу.
За підтримкою і допомогою мати і сеcтра загиблого приїхали у військову частину Івана. Там з ними зустрілися, поспілкувалися та пообіцяли ініціювати зустріч за участю представників батальйону, керівництва району, відповідних органів та обох сторін конфлікту, аби надалі уникати будь-яких спекуляцій на пам’яті і честі загиблого Героя і його близьких рідних.
Юлія ДЕМУСЬ
