\”Нам хлопці постійно вітання та прапори передають\”, – житомирська волонтерка Юлія Маєвська

“Готуємо борщі у сухому вигляді для наших захисників! Ви можете допомогти як сушкою, так і необхідними інгредієнтами та фінансово” – на таке оголошення можна натрапити в тенетах соціальних мереж. І подібні повідомлення не поодинокі. Змінюється тільки сфера виробництва: маскувальні сітки, теплий одяг, тактичне спорядження, різноманітні продукти споживання. Завжди цікавить одне – як люди зважилися на волонтерських засадах допомагати бійцям і звідки черпають свій життєвий позитив. Розмовляємо з Юлією Маєвською, волонтеркою групи УКРОПський борщик з Житомира.

– Як розпочали свою волонтерську діяльність?
– Якось по телебаченню побачила, що дніпровські волонтери почали готувати сухі борщі і передавати їх на фронт. І вирішили самі спробувати. Хотілося щось робити корисне, якось допомогти воїнам. Хоча б у такий спосіб.

– Скільки потрібно мати грошей, щоб розпочати такий волонтерський проект?
– Багато хто думає, що потрібні чималі грошенята. Насправді це не так. Ми починали з кілограма різних овочів. Спочатку це була маленька сімейна справа. Один брат купив овочі, другий надрукував етикетки, я з дружиною брата зайнялася фасуванням.

– Які масштаби виробництва були на початку роботи?
– В одній кухні в нас стояло 5 сушок. За тиждень виходило десь 5 пакетиків суміші. Побачили, що толку з цього не буде. Створили сторінки в соцмережах, і потрошку почали приєднуватися люди. Знайомі, які давали гроші на закупівлю овочів, та незнайомі, які взялися за сушіння. Запах від 5 сушок на однокімнатну квартиру дуже концентрований. Тож в одному приміщенні все не пересушиш.

– Багато людей вдалося залучити?
– Є люди, які постійно допомагають, а є й такі, що з’являються періодично. Тож у нас не постійний склад групи. Певний час ми навіть не сушили (сушили інші), а ми займалися фасуванням. Це було півтора роки тому, листопад 2014 року. Зараз фасуємо в трьох місцях, адже чималі об’єми виробництва.

– Як відправляєте продукцію бійцям на передову?
– Коли ознайомилися з волонтерами, які возять допомогу фронту, то почали з ними співпрацювати, адже відправляти машину овочів нерентабельно, а якщо цю кількість пересушити, то вийде кілька коробок сухого борщу. Тож вони доставляють нам овочі, а ми їм даємо сухий борщ.

– Готуєте тільки сухі борщі?
– Спочатку так. Навіть тушонку купували. Згодом почали робити супи та заправку до супів і каші. Нам зателефонували бійці і сказали, що круп вистачає, тому супи й каші не дуже йдуть. А от з борщиком там туго. Тому ми зупинилися тільки на борщах.

– Загалом, яку кількість готового продукту уже передали фронту?
– Станом на зараз вже вироблено близько 70 тисяч літрів. Раніше фасували на 3, 5 і 10 літрів. Тому вирішили рахувати не пакунками, а саме літрами.

– Який із процесів виробництва найскладніший?
– Безумовно, сушіння. Був час, коли ми відправляли овочі на виробничу сушку і потрібно було за вечір переробити близько 80 кілограмів моркви. Всі овочі ми натираємо вручну. Наприклад, цибуля тхне неймовірно. І в нас тільки двоє людей зголосилися її сушити, адже всі речі в квартирі насичувались цим запахом.

– Якимось чином розподіляєте роботу між бажаючими, чи все само собою вирішується, хто що буде робити?
– Розподілення роботи практично нема ніякого. Все залежить від того, де є овочі. Насправді дуже мало людей допомагає. Останні рази ми навіть цибулю і моркву купували в сухому вигляді. От зараз є тільки капуста. Люди, які хочуть допомагати, не перебирають. Вони будуть робити все, що потрібно: будуть чистити, різати і сушити, якщо прагнуть допомогти.

– Самотужки робили доставку на передову чи тільки волонтери?
– Самі не їздимо. Я, от наприклад, ніколи не була. Сім’я не відпускає. І волонтери з собою не беруть. Адже коли я почала займатися цією справою, дитині ще не було й півтора року. Передаємо не підрозділам, а тільки тим волонтерам, які їдуть на передову. Потім, коли знову їдуть, телефонують і говорять, чи потрібні їм сухі борщі. Волонтери завжди зазначають кількість коробок. От і виходить, що на другій лінії оборони наші борщі нікому не треба і вони там будуть просто валятися, а на першій – без них нікуди. Тож борщі потрібні лише на передку.

– Хто з волонтерів допомагає в доставці?
– З самого початку ми передавали через житомирський Автомайдан, бо там мій дядько їздить. Наразі співпрацюємо ще й з волонтерами Полісся та військовими капеланами.

– З волонтерами з інших регіонів також співпрацюєте?
– Був час, коли нам дуже допомагали з Черкас, які теж виготовляють борщі. У них в тисячі раз більші об’єми виробництва – до 10 тисяч упаковок виготовляють. Вони з нами ділилися. Завдяки їм певний час ми протягнули на черкаській капусті. І житомирські волонтери теж допомагають. От, наприклад, Сергій Сластюхін. Він купував і сам привозив необхідне. Нам же 10 мішків свіжої капусти лише на кілька тижнів вистачить.

– Скільки і яких продуктів іде на один пакет борщу?
– 60 гр капусти, по 30 гр моркви та буряка, 22 гр цибулі, сіль, зелень, перець, лавровий лист, часник. До пакунку на 5 л ми додаємо 2 томатні пасти по 70 гр.

– Які труднощі виникають найчастіше?
– Кожного тижня щось із овочів закінчується. Наразі найнеобхідніша – капуста. Вона найбільше йде в борщ і до того ж сильно всихає. Тож завжди на першому місці. Також необхідні фінанси: на томатну пасту, пакети, друк етикеток (просимо допомоги в інтернеті). Друкуємо обов’язково кольорові, щоб було помітно і бійці не лінувалися читати перед початком приготування. Те ж саме – сіль і перець, що не надто дешево виходить. Але хочеться, щоб хлопцям було смачно, тож не скупимося на приправи.

– Відгуки від бійців надходять напевно дуже часто?
– Раніше постійно надходили. Зараз навіть в Авдіївській промзоні є наші борщі. Там хлопці вже звикли до нашої допомоги. Хлопці з Автомайдану розповідають, що коли приїжджають до бійців на передову, то перше питання звучить: “А ви борщі привезли?” Нам хлопці постійно вітання та прапори передають. Тому це вже як традиція. Приємно, що в такий спосіб ми можемо їх підтримати.

Ярослава Зоріна.
“КрилаУкраїни”.