«Об’єднання дружин і матерів бійців-учасників АТО» – організація, заснована в Києві жінками, які постраждали від військової агресії на Сході України.
Головною метою організації є розвиток активного жіночого громадянського суспільства в нашій країні. Це гідно поваги, чи не так?
Влітку цього року був відкритий Житомирський філіал «Об’єднання дружин і матерів бійців-учасників АТО».
Про те, як відбувалося відкриття філії, його мету та діяльність розповіла одна з головних дійових осіб цієї події Ольга Литвин.
– Розкажіть, будь ласка, про те, як відбувалося відкриття філії та цілі його створення.
– Це філія від нашої основної організації, яка знаходиться в Києві. Чому саме Житомир? Наша область одна з найбільш постраждалих: в місті 39 сімей загиблих, в області – понад 200. Коли я починала свою діяльність, самостійно спілкувалася з головним офісом, беручи участь у всіляких заходах. На своєму особистому досвіді я переконалася, наскільки це важливо і наскільки цього не вистачає саме в моєму місті, в Житомирі. Чого не вистачає? Об’єднання не вистачає, а саме об’єднання сімей, їх спільної праці, спільних поїздок, зустрічей, спільного обговорення і вирішення проблем. За ці два роки я стикалася з багатьма проблемними питаннями, які вирішувала «один на один», самостійно. Пізніше я зрозуміла, наскільки було б простіше і ефективніше, якби було ціле об’єднання. Адже коли ти приходиш в державну установу і кажеш безпосередньо від імені організації, це спрощує життя, так і дивляться на тебе інакше. Війна собі йде. Минуло вже два роки, і у держави зараз виникають зовсім інші пріоритетні питання, проблеми. А ми продовжуємо жити, у нас ростуть діти, які і є стимулом для мене, для багатьох сімей. По суті, зі своїми проблемами ми залишилися один на один. Тому моєю метою було саме об’єднання.
– Чим Ви займаєтеся? Яке основне напрям діяльності філії?
– Наша філія працює у зв’язці з головним офісом – ми постійно на зв’язку, постійно обговорюємо якісь загальні питання, а спільного у нас дуже багато, і питання, які стосуються саме нашого міста, області. Наприклад, у своєму місті я відкрила творчу майстерню для наших сімей. Що вона собою являє? В тому році ми зі своєю донькою Сонечкою займалися в’язанням дитячих іграшок, які продавали за кордон через благодійні фонди при умові, що частина грошей йде в нашу сім’ю як допомогу і частина грошей – в постраждалі сім’ї Житомирської області та всієї України. В цьому році ми теж цим займалися самостійно аж до відкриття філії. Вже у вересні я запустила цю творчу майстерню, куди запрошувала сім’ї АТОшников і сім’ї загиблих. Порадившись з головним офісом, ми вирішили, що це буде одночасно і хобі, якому я навчаю, такий собі майстер-клас, і час відпочинку за чашкою чаю, де ми можемо поговорити, щось обговорити, і як додатковий дохід.
Ми домовилися, що весь матеріал йде від моєї організації, тому якщо дівчата створюють іграшку, залишають її нам для подальшого продажу, участі у різноманітних конкурсах і заходах, а організація сплачує їм за виконану роботу. У підсумку, дівчатка отримують знання, вчаться чомусь новому, цікавому та одержують додатковий дохід. Метою створення творчої майстерні було показати сім’ям, що ми не повинні сидіти склавши руки і чекати, коли нам хтось допоможе, ми повинні діяти самі. Ніхто нікому нічого не винен – це я і намагаюся пояснити всім і кожному. Мені важливо донести, що ніхто за нас нашу життя жити не буде. Ми повинні не позиціонувати себе як жертву, а продовжувати жити заради себе, заради дітей, заради батьків. Це саме основне.
Також ми беремо участь у поїздках вихідного дня. Це захід, під час якого проходять майстер-класи, і бесіди. Ми запрошуємо якихось цікавих людей, які можуть щось розповісти, поділитися досвідом. Ці поїздки зближують, допомагають знайти нових друзів, дають зрозуміти, що ти не один і біда сталася не тільки в твоєму житті. Адже коли ми бачимо чуже горе, коли ми бачимо, що навколо багато таких сімей і багатьом потрібна підтримка, своє особисте горе переживати стає легше і простіше.
– Чи Ви бачите майбутнє для України і яким воно Вам видається?
– Зараз у людей є бажання об’єднатися, зробити щось для інших – це основа для того, щоб майбутнє було. Принаймні, я бачу в цьому майбутнє. Я бачу майбутнє в об’єднанні та згуртуванні нашого народу! Подивіться, як піднялася армія за ці два роки! А адже це все виключно завдяки створенню різноманітних організацій, об’єднання наших волонтерів і простих людей, які останнім з дому готові були віддати на благо інших. І це потрібно розвивати, стимулювати, плекати. Я думаю, що своїм прагненням до об’єднання і згуртування ми закладаємо зерно добра в душі тих, хто до цього ставиться скептично або взагалі негативно. Але ми впливаємо на людей своїм добром, відданістю, готовністю допомогти. Нехай не тисяча людей, хай всього десяток людей долучаться до нашого благій справі, але і це буде справжнім успіхом. Це дуже важливо.
Автор: Леся Бобрик
Читайте також: В Житомирі через суд намагаються відстояти право доньки загиблого учасника АТО на отримання пенсії.
