Навколо війни в Україні вже давно об’єдналися закордонні волонтери та благодійники, які не лише надають гуманітарну допомогу армії та пересленцям, але й допомагають шукати клініки для оперування поранених, кличуть до себе на реабілітацію чи готові прийняти на відпочинок дітей військовослужбовців, передають кошти.

Німецький Фонд «Євромайдан ПРВ»  розпочав свою роботу ще в період революційних подій, а нині започаткував спеціальну програму для  підтримки родин загиблих військовослужбовців.

Вдови військових та їхні діти, на думку представника Фонду Ноель Ульманн, часто залишаються поза увагою влади і громади, в той час як і  їх варто підтримувати після тяжкої. Жінка неодноразово була на українському Майдані і нині слідкує за подіями на Сході. Вже встигла побувати і зустрітися з родинами військовослужбовців у різних регіонах, а днями приїхала на Житомирщину.

Тут мають зустрітися із 15  сім’ями бійців 95-бригади, які загинули при виконанні бойового завдання у зоні АТО. Ноель наголошує, що допомогу для цих родин збирається на  благодійних акціях, концертах у різних містечках Німеччини та за рахунок пожертв. Переважна більшість членів Фонду – корінне населення, але також є вихідці з країн СНД. Люди  приносять  кошти, одяг, взуття, іграшки і пишуть листівки українцям.  Далі це все пакують і відповідно до потреб відправляють в різні області України. Попередньо шукають для співпраці волонтера, який безпосередньо допомагає налагодити контакт із родинами загиблих.

В Житомирі  Фонд працює з волонтером Олегом Бойко, який організовував зустрічі для Ноель та її помічниці Наталії Лихачової з вдовами військових по місту та районах області.

Ульманн пояснює, що для них важливо  поспілкуватися із жінками особисто, побачити умови їх проживання, оцінити психологічний стан, аби зрозуміти, як можуть їх підтримувати надалі,  адже при потребі участь в програмі не обмежується разовою допомогою.  Крім цього, обов’язкова умова Фонду – витрачати кошти лише на дітей та їх розвиток, ніяких бронежилетів чи медикаментів для військових.

Мама 1,5-річної Ольги Крементар – 29-річна Наталя із села Березина Житомирського району запевняє, що допомога Фонду піде виключно на доньку.  У червні її 30-річний чоловік Олексій загинув під час обстрілу бойовиків поблизу Красного Лиману на Донеччині. Він був командиром розвідроти, яка потрапила у засідку. Після його смерті держава виплатила 600 тисяч гривень, з яких 246 тисяч отримала Наталя, а решту – діти від першого шлюбу.

Наталя не місцева і з чоловіком постійно знімали житло, а нині переїхала до тітки Олексія. Планує купити власну квартиру в місті, але за надані кошти не може поки дозволити навіть нормальну однокімнатну квартиру. Каже, що їй пропонують докласти власні гроші, але їх нема. У чиновницьких кабінетах теж розводять руками і не обіцяють якось вплинути на ситуацію.

Донька  перебиває спілкування мами з  німецькими гостями і приносить портрет тата у рамці. Гладить його і пояснює, що це її «папа».

«Вона у нас мамина доця, з бабусею свариться, – розповідає Наталія Крементар. – Бувало, коли  Олексій приїздив з полігона, навіть не підходила до нього – не впізнавала. Я поховала чоловіка на Смолянському військовому кладовищі. Вже трохи відійшла і навіть набрала пару кілограм. У нас чоловіків нема, а Олі бракує такої уваги».

Мала, як справжня донька розвідника, уважно вивчає гостей та їхні особисті речі, заливається сміхом, коли  її фотографують і дають подивитися на світлину, міряє привезені обновки, пригощає солодощами і тягне за палець гуляти «чужого дядю».

Без батька залишилося ще троє дітей десантника 95 бригади, який загинув від снайперської кулі. При цьому, найменше маля вже народилося після того, як родина поховала годувальника.   

Юлія ДЕМУСЬ