Подружжя тимчасових переселенців зі Слов’янська Олег й Тетяна місяць жили в готелі "Житомир", а як тільки їх рідне місто звільнили – вирішили повертатися.
Через друзів дізналися, що їх квартира не пошкоджена, зібрали речі і вирушили в дорогу. Перед від’їздом поспілкувалися з журналістами і подякували мешканцям Житомира за прийом.
Кажуть, що рішення залишати Слов’янськ прийняли швидко, коли буквально на їх очах терористи розстріляли знайомих. Тетяні порадили їхати в Житомир, де вона раніше й не була.
В родині нема дітей, дружина підпрацьовувала на будівництві і після повернення планує допомагати відновлювати місто.
"Нам сказали, що є таке обласне містечко – Житомир і ми приїхали сюди. Жили в готелі, де нас забезпечували харчуванням та усім необхідним. Виявилося, що "бандерівці" – гостинні люди", – підсумовує жінка у фойє готелю.
Не приховує, що наслухалася про українців з центральних і західних регіонів багато поганого. Не останню роль в цьому відіграло і російське телебачення.
Разом з тим, розповідає Тетяна, бойовики знущалися над мешканцями Слов’янська і за будь-яку непокору могли розстріляти прямо посеред вулиці.
Олег виправдовується, що терористи не залишили їм вибору, звідки дізнаватися інформацію. Тож російська пропаганда робила свою справу.
Проте місяць життя в Житомирі дещо змінив думки подружжя, принаймні вони самі в цьому переконують.
Нагадаємо, що в готелі вже кілька місяців постійно проживає більше півсотні тимчасових переселенців, переважна частина з яких – діти дошкільного віку. Деякі влаштувалися на роботу і записали малечу в дитсадки чи навіть у місцеву школу.
Мешканці Слов’янська потроху вертаються додому, а от луганчани чекають поки ситуація в їх місті стабілізується.
Юлія ДЕМУСЬ
