Вадиму Антонову з Житомира було 38 років. Він пройшов Майдан, а після цього – добровольцем у складі батальйону «Донбас» відправився на Схід країни боронити свою державу. В армії не служив, присягу давав уже, коли розгорнулася повномаштабна антитерористична операція. У серпні 2014 року його не стало. Загинув під Іловайськом в ході зіткнення із терористами при комплексному обстрілі позицій українських військових. Так пишуть усі відкриті джерела в інтернеті. Про це знають рідні та бойові побратими Вадима, але у представників військової частини 3027 НГУ, до якої він відносився, інформація дещо інша
У Вадима Антонов (поз. «Самальот») залишилася малолітня донька.
Вона знає, що її тато герой, а от держава, схоже, не цінує подвигів і жертв своїх героїв, родичі яких через суд мають відстоювати свої законні права.
«Вадима не стало 10 серпня 2014 року. Разом з ним загинуло ще троє бійців. Інформацію про це ми дізналися із новин на телебаченні: там вказали місце загибелі та імена загиблих. Пошуки тіла Вадима продовжувалися кілька місяців. Після експертизи ДНК у січні 2015 року нам повідомили, що його ідентифікували, а 7 лютого було прощання у Житомирі, – згадує Ольга Литвин (мати дівчинки).
– Його поховали на Смолянському військовому кладовищі. Указом Президента від 14 серпня 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, Вадим нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Півроку Ольга через суд вимагала, аби її донці виплачували пенсію, як дитині, що втратила батька у зоні АТО і от 23 серпня суд задовільнив позов, йдеться у сюжеті СТБ.
