У Житомирському суді створили «правовий офшор», який дозволяє у потрібному напряму розглянути справу з будь-якої судової юрисдикції. А що, так можна було? Ну, якщо суддям Аблову та Вовку можна все, з чого б житомирському судді Сингаївському не «учудить» щось по-своєму…
Попри судові реформи, покликані підвищити ефективність правосуддя, третя гілка влади дедалі більше схожа на трухлявий пень, з якого розповзаються далекі від законності рішення. Безкарне свавілля «елітних» київських судів надихає колег з регіонів на творення небезпечних прецедентів, що підривають авторитет Закону.
Про це повідомляє "Антикор".
Поки Президент за допомогою УДО намагається фізично усунути суддю Олександара Тупицького від впливу на рішення Конституційного суду, а детективи НАБУ бігають за скандальним Павлом Вовком – головою Окружного адмінсуду Києва, в кожній області міцніють суддівські угрупуванні, що в будь-який момент ладні «щось учудити».
Наприклад, у Житомирі сумну славу зажив суддя Корольовського районного суду Олександр Сингаївський.
Для нього немає нічого неможливого. Обернути закон в потрібному напряму – залюбки. Поновити строки позовної скарги – легко. Навіть з Києва до нього, неначе до відомого дантиста, їдуть позовники у пошуках «справедливості», попри жодні формальні прив’язки до територіальної юрисдикції.
Вища Рада Правосуддя бідкається, кваліфікаційна комісія розводить руками. Там давно навчилися спускати «на гальмах» численні скарги на суддю Сингаївського, мовляв – усе «зводиться до незгоди із судовим рішенням», а тому «підстав для відкриття дисциплінарної справи немає».
Суддівське угрупування в ОАСК створило механізми для інтерпретації на свій розсуд будь-яких урядових актів. Для нещодавнього скасування постанови Кабміну щодо нового правопису була залучена приручена «ГО-шка», яка «правильно» подала позов. А для скасування Президентського указу про призначення Ситника директором НАБУ вчасно з’явилось потрібне рішення Конституційному суду.
Тобто, суд штучно створює необхідні обставини справи для прийняття потрібного рішення. Після цього вже можна вільно вдаватися до узурпації урядових повноважень, роздаючи вказівки органам виконавчої влади.
Безкарність породжує нахабність, підвищуючи градус «беспредєла» на всіх судових рівнях. Саме так відбувається у житомирських судах, де створений такий-собі «правовий офшор» для судових юрисдикцій.
Приміром, у 2018 році Вища рада правосуддя не угледіла порушень в тому, що суддя Корольовського суду м. Житомир Олександр Сингаївський відкрив справу за позовом особи, зареєстрованої в Києві на вулиці Шовковичній щодо визнання недійсної довіреності, виданій у Рівному. Київ, Рівне… а правосуддя лише у житомирського судді Сингаївського. Порушення меж територіальної юрисдикції суду? – ні, не чули.
Скаргу було відхилено, і суддя Сингаївський зрозумів, що так можна чинити й надалі. Уже в 2020 році він прийняв рішення на користь банківської боржниці, яка позивалася щодо визнання недійсним її кредитного договору. Вона стверджувала, що в момент підписання договору на «споживчі витрати» сумою $500 тис у 2006 році не розуміла його змісту та була «введена в оману».
І суддю Сингаївського це, вочевидь, переконало – попри те, що позивачка брала участь в судових засіданнях в першій та апеляційній інстанціях в 2013 році, коли сплив строк погашення кредитних зобов’язань, але про істотні умови договору дізналася лише в 2018 році.
Позов до Житомирського суду подала киянка Валерія Іваненко, відома у телевізійних колах діячка. Рішенням Шевченківського райсуду м. Києва від 11 лютого 2013 року її заборгованість за кредитами та іпотекою були стягнуті на користь кредитора – Дельта Банку. Проте за два роки НБУ відправив банк на ліквідацію.
У 2016 році рішення про стягнення боргу з Іваненко надійшло до виконавчої служби управління юстиції у м. Києві. З 2020 року кредитором Валерії Іваненко стала компанія Інвест-Кредо, яка придбала кредитні зобов’язання через аукціон Prozorro.
Що робити? –Як що: всі питання в першій інстанції безвідносно до судової юрисдикції вирішить житомирський «Коперфілд» Олександр Сингаївський.
18 грудня 2020 року він у повному обсязі задовольнив позов Валерія Іваненко до Інвест-Кредо щодо визнання її кредитного договору недійсним. Але хиба таке може бути, якщо справу розглядали в 2013 році і всі строки спливли?
Виявляється, може, якщо житомирській суддя Сингаївський поновить строки позовної давності на підставі якогось експертного висновку – наприклад, фінкомпанії Смарт Фінексперт. Байдуже, що ця «товка» має ліцензію лише на здійснення валютних операцій, надання коштів у позику та факторинг, і не більше.
Адвокати кредитора наполягають, що в українській судовій практиці таким чином створено дуже небезпечний прецедент:
«З таким же успіхом будь-який недобросовісний боржник банку може піти в перший-ліпший обмінник, отримати там висновок, що його начебто ввели в оману, принести цей висновок до суду та визнати кредитний договір недійсним», – прокоментував адвокат Роман Кобець.
Вже не кажучи про те, що всі учасники процесу – і позивачка, і відповідач – зареєстровані в Києві. Причини, з яких Вища рада правосуддя впритул не бачить очевидних підстав для відкриття принаймні дисциплінарного провадження, залишаються за лаштунками судових «договірняків».
Адже, якщо Вовку і Аблову сходять з рук і більші витівки, за що переслідувати житомирський «судовий офшор» Сингаївського?
Але так буде не завжди.
«З таким же успіхом будь-який недобросовісний боржник банку може піти в перший-ліпший обмінник, отримати там висновок, що його начебто ввели в оману, принести цей висновок до суду та визнати кредитний договір недійсним»
ДОВІДКА:
Олександр Сингаївський працює на посаді судді Корольовського районого суду м. Житомир з 2003 року. Неодноразово порушував засади публічності судового процесу, забороняючи представникам ЗМІ проводити відео- та аудіофіксацію в залі суду.
На одному з засідань ухвалив, що батько не має право проживати в одній квартирі зі своїм неповнолітнім сином у той час, коли мати перебувала на психоневрологічному лікуванні після важкого ДТП. При цьому суддя Сингаївський ухвалив рішення тоді, коли батько був мобілізований в АТО і фізично не міг приймати участь у судових засіданнях, що є подвійним порушенням закону.
Згідно з інформацією Чесно, у 2016-2017 роках був кандидатом до Верховного суду, але набрав менший за мінімально допустимий кваліфікаційний бал.
Валерія Іваненко – співзасновниця ТОВ «Міжнародний слов’янський канал», який зареєстровано за адресою, що збігається з нерухомістю в Києві і перебуває в обтяженні за кредитними договорами Іваненко.
Формальним власником торгової марки є ТОВ «ПА ТВ Уорлдоунер Лімітед», яке належить Корецькій Наталі Іллівні (95%). Остання перебуває в розшуку МВС з 2015 року за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах організованою групою, за ст. 190 ч. 4 ККУ.