У Житомирі 12 жовтня в Гарнізонному будинку офіцерів у рамках загальноукраїнської акції відбулося урочисте вручення барельєфів «Ікона пам’яті загиблим за незалежність України» батькам та барельєфів «Хрещення Русі» дружинам Героїв.
На заході були присутні рідні загиблих воїнів, а також волонтери, міський голова Житомира Сергій Сухомлин, ін.
В "Іконах пам’яті», зроблених руками матерів та дружин загиблих, волонтерів, увіковічили пам’ять про 13 воїнів житомирян, які віддали своє життя за незалежність рідної країни:
Рудь Дмитро Сергійович (23 січня 1998 р. – 16 травня 2018 р.)
Заєць Олексій Миколайович (1 липня 1982 р – 30 вересня 2015 р.)
Антонов Вадим Віталійович (24 липня 1976 р. – 10 серпня 2014 р.)
Дульчик Віталій Георгійович (30 квітня 1986 р – 13 травня 2014 р.)
Книш Олександр Олександрович ( 6 жовтня 1982 р. – 28 липня 2014 р.)
Сілко Артур Олегович (24 травня 1988 р. – 6 жовтня 2014 р.)
Заброцький Вадим Йосипович (17 червня 1979 р. – 13 травня 2014 р.)
Стриженко Артем Олегович (28 жовтня 1993 р. – 21 липня 2014 р.)
Цибора Віталій Вікторович (6 жовтня 1993 р. – 24 червня 2014 р.)
Шолодько Ігор Васильович ("Спец") (10 жовтня 1965 р – 30 листопада 2014 р.)
Рудий Віталій Валентинович (31 серпня 1984 р. – 13 травня 2014 р.)
Ходоровський Сергій Леонідович («Брама») (11 травня 1980 р. – 16 листопада 2016 р.)
Порозінський Сергій Вікторович (6 вересня 1985 р. – 10 лютого 2015 р.).
16 волонтерів отримали від міського голови Сергія Сухомлина подяки за підтримку у реалізації проєкту "Ікона пам’яті загиблим за незалежність України".
Довідково: "Ікона пам’яті загиблим за незалежність України" – проєкт, ініційований Оленою Карамушкою (Elena Karamushka), італійським скульптором українського походження, яка свого часу звернулась до волонтерів Василькова з пропозицією заснування майстерні у їхньому місті. Вона привезла форму в Україну та навчила майбутніх майстрів всьому технологічному процесу. "Ікона пам’яті" – умовна назва барельєфу, яку кожна родина сприймає по своєму: хтось як мистецький виріб, хтось як ікону. В будь якому випадку, це витвір в якому відобразились та щільно переплелися безліч символів: любов, втрата, смуток, біль, надія. Вона – матір-Україна, що обіймає свого сина, воїна, захисника. Він наче пригорнувся до неї, притиснув руку до серця, але … вже не з нею. І палає між ними свічка пам’яті.
Проєкт мав бути та й понині залишається, абсолютно благодійним, не має нічого спільного з політикою та комерцією і фінансується виключно звичайними людьми, які допомагають у свій вільний час. Це також і патріотичне виховання молоді, і психологічна реабілітація воїнів та активістів через залучення до процесу виготовлення робіт. Але все ж, головною метою проєкту лишається вшанування та увіковічення пам’яті загиблих Героїв України, які віддали своє життя за нас з вами. Спосіб небайдужих людей сказати “Дякуємо!“ і “Ми пам’ятаємо!”. На даний момент проєкт має майстерні в трьох областях України: м.Васильків Київської області, Житомир Житомирської області, м.Харків Харківської області.
