У 30-ті роки минулого століття зі старого Лютеранського кладовища в Житомирі почали зникати надгробні плити, більшість з яких бачили потім на Вільському (Російському) цвинтарі, причому на могилах «передчасно ппомерлих» партійних і радянських чиновників.
Про це пише у своєму історичному есе Борис Дубман.
Прізвища колишніх «господарів» стиралися, а на їх місце записувалися нові.
Ось, наприклад, один з них на Вільсьому кладовищі (фотографія вгорі).
Не потрібно бути архітектором, щоб помітити, що верхня частина пам’ятника ні за архітектурним оформленням (явно XIX століття), ні за габаритами не відповідає його нижній частині. Якщо придивитися, видно сліди недбало стертого колишнього напису.
Читаємо епітафію на пам’ятнику: «Стійкому більшовику, активному бійцю за справу пролетаріату тов. Василю Онисимовичу Рябову … ».
Так-так, це той самий Василь Онисимович Рябов, який взяв активну участь у вбивстві найближчих родичів царської сім’ї в 1918 році в Алапаєвську (маленьке містечко, розташоване в 120-ти кілометрах від Єкатеринбурга).
У списку Алапаєвських чекістів, причетних до вбивства царської сім’ї, він числиться під двадцять першим номером. Алапаєвських в’язнів не розстрілювали. Їх чекісти скидали живими в занедбану і напівзатоплену рудну шахту поблизу села Сінячиха. На дні шахти була яма глибиною метрів одинадцять, в якій тіла не скоро були б виявлені.
Василь Рябов залишив спогади, в яких засвідчив свою особисту участь у вбивстві.
Незабаром після участі в цьому кривавому злочині він із Сибіру переїхав в Житомир. У Житомирі Рябов жив на вулиці Івана Франка (колишня Гімназійна), завідував історичним архівом, потім спився.
У книзі «Вся Росія. Випуск 1» надруковано таке повідомлення: "Царю Російському від короля Австрійського"- така монограма нещодавно була знята з уламків піаніно "Беккер", які лежали у дворі однієї з житомирських установ. Як інструмент міг потрапити в Житомир? Можливо, його подарувала більшовицька влада одному з учасників розстрілу членів сім’ї Миколи II – Василю Онисимовичу Рябову…".
Помер Василь Рябов у віці 57 років якраз в день свого народження, 25 березня 1936.
На пам’ятнику часто з’являється промовистий напис фарбою, щось типу «вбивця царської сім’ї», чи щось подібне.
