Триває опитування, в рамках якого житомирянам пропонують поділитися своєю думкою щодо проблем і переваг простору Замкової гори, що знаходиться у центральній частині міста за Будинком правосуддя.
Зокрема, організатори цікавляться, як саме цю територію люди називають, які асоціації з нею мають, як часто і з якою метою туди приходять, у тому числі по справах в адмінбулівлі, як і з ким проводять час, бувають частіше влітку чи взимку, у який час доби, що подобається, а що ні, чи виникали на Замковій якісь конфліктні ситуації.
Також пропонують написати, яким ви бачите простір через 10 років, обрати сценарій його розвитку, зазначити чого не вистачає тощо.
Таке дослідження Житомирська міська рада проводить у рамках проєкту «Інтегрований розвиток міст в Україні ІІ», що виконується німецькою урядовою компанією Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за фінансової підтримки урядів Німеччини і Швейцарії.
Воно стало продовженням «Урбаншколи», яка відбулася кілька місяців тому, а її учасники – архітектори, експерти з міського планування, географії, екології та соціології, місцеві активісти вчилися проводити комплексне дослідження історії, простору та соціальних відносин міських територій.
За результатами заходу присутні сформували бачення візії, принципів та підходу до майбутньої роботи з даним простором, а нинішнє дослідження має на меті визначити на скільки це все відгукується пересічним житомирянам.
У свою чергу журналісти «Першого житомирського» завітали на Замкову гору кілька разів упродовж тижня, аби побачити як ця територія виглядає наразі і кого там можна зустріти.
З одного боку Замкової розташовується Житомирський обласний краєзнавчий музей, а трохи далі Магістрат, між ними – костел, храм, готель, різні заклади, а з іншої – переважно житлова забудова.
Всередині – паркова зона з деревами і лавками, але через негоду придатною для прогулянок лишається лише центральна алея, де є покриття, інші перетворилися на болото. Навколо парку з різних боків велика кількість припаркованих авто.
Загалом у парку чисто, щоправда, ще не прибрані купи осіннього листя. Далі за каменем – оглядова зона, звідки відкривається краєвид на мікрорайони Корбутівка і Богунія, видно захід сонця.
На Замковій ми зустріли багато мам і татусів з візочками, а також жителів міста, що вигулюють собак. Тут відсутній дитячий майданчик чи будь-які інші активності для дітей і дорослих, тож особливо, крім прогулянок, тут робити нічого.
Директор ТА «Патріот» Сергій Дехтяренко – якраз один із тих, хто на Замковій буває дуже часто, адже проводить екскурсії для місцевих, ВПО, військових, туристів з інших регіонів та іноземців. Зазначає, у цій частині міста зосереджено до 60% усього, що можна подивитися в Житомирі. У свою чергу Замкову гору називає серцем міста і переконаний, що реконструкцію тут варто було провести вже давно, але застосовувати комплексний підхід. Треба чітко розуміти на потреби кого варто орієнтуватися. З одного боку – це житомиряни різного віку (підлітки, молодь, старші люди, родини з дітьми), для яких це стане ще одним місцем проведення дозвілля, прогулянок і відпочинку, з іншого – гості міста, що хочуть ближче познайомитися з історією міста, його культурною та архітектурною спадщиною.
«Із Замкової гори – біля каменя, а точніше валуна, який був свідком подій, що відбулися 200 тисяч років тому, починаються оглядові екскурсії містом. Якщо загальна програма у нас триває близько двох годин, то десь 40 хвилин ми проводимо тут, адже на Замковій знаходяться одні з найцікавіших туристичних об’єктів Житомира, – зазначає Сергій Дехтяренко. – Далі відвідуємо оглядовий майданчик, де я розповідаю про замок – де знаходився, як виглядав, про підземні ходи. Потім переходимо до Магістрату, Свято-Хрестовоздвиженського кафедрального собору і я розповідаю про них. По дорозі до найстарішої будівлі Житомира – Конкатедрального Собору Святої Софії, проходимо повз залишки торгівельних рядів (одноповерхова червона будівля). Біля костелу ділюся фактами з його історії і, якщо є можливість, заходимо всередину і я показую барельєф відомого польського та українського піаніста і композитора Юліуша Зарембського (за легендою там поховане його серце, але насправді є така традиція католицька – ховати серця відомих людей у костелах, тіло музиканта захоронене на польському кладовищі), старовинний 125-річний орган австрійської фірми «Walcker», яка функціонує донині, а в Україні такий інструмент зберігся лише в нашому місті. На завершення у нас будівля, де зараз знаходиться Житомирський обласний краєзнавчий музей, а в минулому – Вікаріат волинських єпископів. До повномасштабної війни ми відвідували у музеї картинну галерею, де представлені найкращі європейські школи. Замкова гора дійсно має велике значення, тож, плануючи її реконструкцію, повне оновлення чи будь-які мінімальні зміни, варто зберегти цей пізнавальний аспект і зробити її привабливою для містян та гостей. Іншими словами, це повинен бути не просто парк із зонами й активностями для різних вікових груп, хоча і це теж, але й окремий акцент має бути на туристичній складовій. Приміром, можна розмістити на будівлях спеціальні таблички, де коротко розповісти про їх історію, аби перехожі могли самостійно, без допомоги гіда, дізнаватися щось цікаве й нове. Як показує практика, під час екскурсій навіть житомиряни відкривають для себе місто заново, тобто вони багато чого не знають. Можна встановити макет замку, аби ми не показували його на картинках, а була наглядна ілюстрація, інші інсталяції, тематичні композиції. В контексті цього загалом варто подумати про такі інстаграмні локації, де відвідувачі могли б робити оригінальні фото, постити їх у соцмережах і популяризувати таким чином Житомир, аби користувачі цікавилися і їхали сюди. На цій території має бути щось, що чіплятиме і спонукатиме житомирян приходити сюди і проводити час, запрошувати друзів з інших міст».
Юлія Демусь
Підписуйтесь на «Перший Житомирський» у соцмережах:
Telegram
Facebook
Instagram
YouTube
TikTok
