Вже п’ятдесят років висить борть (вулик- колодка) високо на дубі в Селезівському лісництві тоді ще Словечанського лісгоспу.
У травні 1968 року Адам Карпович Дубницький повісив на дерево вулик. Тоді робили вулики-довбанки в селах на Поліссі майже в кожному подвір’ї.
Уборть бригада, яка витягувала із річки дуби (морені) для меблів, витягла дуба, який пролежав у воді не одне століття із видовбаним вуликом. Тобто наші предки довбали вулики в ростучих деревах на висоті 8-10 метрів, про що засвідчила знахідка. Саме цей дуб був без пустот всередині і на висоті 9 метрів в стовбурі видовбаний вулик, який закривався довжом.
Читайте також: У Поліському заповіднику розквітли орхідеї.
Довж – це вирізана колодка, яка закривала вулик та на верх ще кріпилась снєть, кришка у вигляді дощечки. З часом , коли з’явились поперечні пили, тоді наші прапрадіди почали довбати вулики вже на землі із заготовок. Вони зрізали якомога товще дерево та розпилювали його на чурбаки довжиною 1,4 метра. Після виготовлення борті її везли в ліс та вішали на розгалужену сосну або дубок в залежності від місцевості. Бортники старались розвішувати вулики не ближче 500 метрів один від одного. Виготовлялись раніше та і зараз виготовляються борті із сосни, дуба, липи. Їз практики видно, що соснові, липові борті тепліші для зимівлі, а дубові – більш холодні.
Головний лісничий Поліського заповідника, Павло Лінкевич
