Home Місто В Україні сьогодні — День Гідності та Свободи

В Україні сьогодні — День Гідності та Свободи

У суботу, 21 листопада, в Україні відзначають День Гідності та Свободи.

Це свято встановлене згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але згодом був скасований Януковичем.

«Якби не було Майдану, зокрема й Помаранчевого, у нас тут була б брежнєвська епоха, тільки з кров’ю. Ми підійшли до червоної риски і переступили через неї. Майдан — це був той момент переходу, який назавжди зробив нашу психіку здатною подолати мертвотну атмосферу, що її створює безмежна влада. Історія залишила українцям прагнення до свободи. Це прагнення більш сильне і при тому, може, більш спокійне, ніж дух Стєньки Разіна. І воно викристалізувалося у психологію козацтва, яка абсолютно несподівано змогла протриматися, вижити в російських трущобних умовах аж до наших днів», — філософ Мирослав Попович для проекту Майдан: усна історія.

Саме 21 листопада 2013 року розпочалися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС, викликала обурення українців.

«На відміну від протестів 2004 року, які зосередилися на приході до влади конкретного лідера [Віктора Ющенка], джерелом нинішніх протестів став підрив прагнень мільйонів українців, які вважають європейську інтеграцію кроком до викорінення нестримної корупції, корінних перетворень у системі правосуддя і загальному поліпшенню рівня життя », — стаття в газеті New York Times, 1 грудня 2013 року.

Для українського суспільства стало очевидним, що країна стрімко рухається до цілковитого авторитаризму з його зневагою до засадничих прав людини, тотальною корупцією, свавіллям правоохоронних органів, репресіями та терором. Саме це й змусило українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.

«Те, що зараз відбулося, я розцінюю як третю українську революцію новітнього часу. Друга була в 2004 році. Перша була напередодні відновлення української незалежності. Це 1989 рік, 1990-й, 1991-й. Тоді теж відбувалися по всій Україні і в столиці мітинги масові, демонстрації. Не було такого стояння, все динамічніше було. Але таких репресивних заходів навіть комуністична влада не застосовувала щодо громадян», — Володимир Василенко, представник України в Раді ООН з прав людини (у 2006−2010 роках), в інтерв’ю Радіо Ера в січні 2014 року.

Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників. Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад 2 тис. поранених. І це була лише ціна 3-х місяців Євромайдану. Навесні 2014 року почалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей. 

«Можливо ми помилилися в тому, що пов’язали революцію [гідності] з мрією змінити країну. Мрія дуже сильна, але, можливо, завищена… Можливо, питання було не в тому, щоб змінити країну, а в тому, щоб втримати її? В контексті російської агресії. Саме тому й зародився волонтерський рух. З цієї перспективи, реальних, а не завищених цілей, суспільство виконало велику роль. Воно втримало країну. Їй не дали розвалитися. Утримало від загрози авторитаризму. Тобто не дало наблизити Україну до Росії і геополітично, і за сценарієм розвитку», — історик Ярослав Грицак в інтерв’ю LB.ua, 2018 рік.

З нагоди цього Дня в усіх населених пунктах України відбуватимуться традиційні меморіальні заходи – молебні, покладання квітів, панахиди у церквах.  

«Майдан змінив багато. Майдан зупинив Україну на краю прірви, не допустивши розвитку російського варіанту нашого майбутнього. Тому за це уже слід сказати Майдану, і тим людям, які вистояли, які заплатили за це своїм здоров’ям і життям, величезне „дякую“. Майдан зробив дивовижну річ — він витворив покоління молодих людей, яке стало якісно іншим. Це вже не „гомосовєтікуси“, а люди, які готові до нового життя і нових його вимог. Повірте мені, чоловікові, котрий в силу своїх немолодих літ знає, як діють суспільні процеси. Утім, є проблема: молоде покоління ще не може реалізувати це нове життя, бо не приймає рішень в Україні. Потрібно трохи зачекати», — український дисидент, філософ, учасник ініціативної групи Першого грудня Мирослав Маринович

У Києві ж уже 7-ий рік поспіль на алеї Героїв Небесної Сотні відбудеться молебень. Тут же буде запущено флешмоб «Бути гідним», який запропонує ділитися власними враженнями про ті події, про свій досвід у соцмережах.