Home Місто За 65 років житомирянин Іван Каушан здавав кров більше 160 разів. ВІДЕО

За 65 років житомирянин Іван Каушан здавав кров більше 160 разів. ВІДЕО

130

Часто ми навіть не підозрюємо, які надзвичайні люди ходять вулицями Житомира і не знаємо скільки ще людей отримали другий шанс на життя саме завдяки таким   як 65-річний донор зі стажем Іван Каушан. За своє життя він здавав кров більше 160 разів і має безліч медалей та нагород за цю благородну справу.

Для того, щоб стати героєм не завжди потрібно одягати військову форму та зі зброєю в руках йти захищати Батьківщину, достатньо двічі на рік дати свою кров і , можливо, саме так врятувати сотні людських життів. Принаймні, саме таким героєм для нас усіх має стати житомирянин Іван Каушан, який у свої 65 років здавав кров щонайменше 164 рази. Ця людина може стати гідним прикладом багатьом із нас і , що найголовніше, саме його здоровю можуть нині позаздрити навіть в двічі молодші люди. За такі воістину людяні вчинки Іван Каушан удостоєний звання заслуженого донора України, яких в нашій державі лише сотня і три з них живуть на Житомирщині.

Щорічно 14 червня Іван Васильович відзначає своє майже професійне свято – Всесвітній день донора у колі своїх побратимів, які так само як і він вирішили поділитися своєю кровю з іншими і мають за це вдячність від людей, значки, ордени й подяки від держави, Товариства Червоного Хреста, Житомирського обласного центру крові.

На синій стрічці, яку одягає Іван Каушан цього дня, вже майже немає місця, щоб чіпляти чергові нагороди.  Минулого року найвищу нагороду, що тільки може бути в Україні, йому вручили представники Товариства Червоного Хреста. Для Івана Васильовича кожна відзнака особлива, і про кожну з них він може розповісти, коли та хто вручив.

– Ось, – показує заслужений донор на масивний орден на стрічці в області грудей, – це мені спеціально передав італійський колега, теж донор. Я все життя працював на підприємстві «Біомедскло» і був у мене там працівник з Італії. Він знав, що я кілька разів на рік здаю кров і що мені за це давали нагороди в Україні. Взяв у мене копії різних довідок і в Італії виготовили такий знак. Потім на зібранні напередодні Дня Перемоги мені його урочисто вручили. Так що мене визнали і за кордоном, – пояснює Іван Каушан.

Вперше донором Іван Васильович став будучи солдатом. Тоді служив у містечку в Білорусі і вирішив здати кров навіть не заради грошей чи звільнення, а щоб просто зїздити в місто та побачити його. З того часу донором ставав більше півтори сотні разів, але й донині переконаний, що здати свою кров двічі на рік зобов’язаний кожен з нас. 

– Це наш обов’язок допомагати своєму ближньому. Двічі на рік повинен допомогти брат-брату. У мене італійська нагорода від такого ж донора як я. Хотіли його якось привести до нас, але в нього справи по роботі. З любовю до донорів ставляться за кордоном і певно ще в Житомирі, – розповідає Іван Каушан. – Ви запитайте у медиків, що робиться з організмом, коли ви здаєте кров: він відновлюється і молодіє.

В обласному центрі крові не приховують, що Іван Васильович у них частий, але бажаний гість. У різні періоди при потребі він і сам кро здавав, а  міг організувати людей, які б погодилися стати донорами.

– Я на підприємстві своєму ким тільки не працював. Було навіть очолював Товариство Червоного Хреста і всі знали, що я кілька разів на рік здаю кров, то як просив інших завжди йшли зі мною. Приводив якось після нічної зміни більше десяти людей – всім за кілька хвилин організовували ліжка, брали кров і відпускали, – додає донор.

Проте, були у житті Івана Васильовича неприємні спогади повяані з донорством. У 80-ті роки захворіла його мати і  Каушан зібрав людей, щоб ті здали кров, а він потім здаватиме за них, бо в донорів є таке поняття «влізти в борги». Мати врятувати так і не вдалося, але він чесно ще здав 12 разів кров за інших. Після того Івана Васильовича все одно не полишило бажання допомагати людям. Каже, що ніколи не знає кому знадобиться його кров, але головне, що вона врятує чиєсь життя.

 

 

– У мене в батька була друга група крові, а в матері – третя. Я коли в армії прийшов перший раз здавати мені сказали, що в мене четверта група. Не знав куди дітися, страшно стало, а лікар каже, що все нормально. Взяв мене кров і все, – усміхається Іван.

Сьогодні він разом з представниками обласного центру крові та громадськими організаціями розповідає, що бути донором – це не страшно, а навпаки кожен донор – герой.

– Минулого року ми відвідали кілька навчальних закладів міста. Розповідав дітям про донорство, вони слухали і деякі йшли здавати самі. Спочатку було мало, потім більше й більше – радіє Іван Васильович.

Хочеться вірити, що серед цих студентів, майбутніх і нинішніх батьків таки знайдуться його послідовники, яких гордо зможемо отак само через кілька років називати почесними і заслуженими донорами країни.

Юлія ДЕМУСЬ

 

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here