За час неоголошеної війни кожен третій міліціонер Житомирщини виконував відповідальні завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
Серед тих, хто був у числі перших добровольців зведеного загону УДАІ області, Валерій Бондар, інспектор сектору оформлення матеріалів обласного Управління Державтоінспекції.
Певно, визначальним етапом в його житті і службі стало місячне відрядження на Донеччину.
– 21 липня я дізнався, що формується загін інспекторів ДАІ Житомирщини для виконання завдань у зоні проведення антитерористичної операції, – розповідає Валерій Володимирович.
Майор міліції відразу записався добровольцем у це відрядження. І уже за два дні 5 екіпажів у складі 15 інспекторів УДАІ області відбули на схід.
Валерій Володимир був призначений старшим зведеного загону, тож ніс відповідальність за всю команду. По прибуттю з’ясувалось, що працюватимуть їх екіпажі на блокпостах у різних населених пунктах за сотні кілометрів один від одного. До того ж, зважаючи на складність ситуації, згодом їм довелось неодноразово змінювали місце дислокації – у залежності від пересування лінії кордону – у той період вона наближалась до Донецька.
– За час нашого перебування там у нас було кілька важливих постів – Волноваха, Мар’їнка, Старобешево, Курахово. Добиратись до місця дислокації доводилось по-різному. Наприклад, коли ми вперше їхали з Волновахи до Курахово, то замість 40 км об’їзними шляхами промчали більше сотні. Пряма дорога між населеними пунктами контролювалась бойовиками й перебувала під постійними обстрілами.
Тоді ми зрозуміли перший урок війни: головне – не потрапити під обстріл на відкритій території, тому що шансів врятуватись небагато.
Після кількаденних поневірянь між містами, селами і блокпостами нас розмістили у літніх будиночках на оздоровчій базі під Кураховим. Варто сказати, що це місто залишилось острівком миру на території, де йде війна. Місто було переповнене переселенцями, які, рятуючись від обстрілів, залишили рідні домівки в сусідніх населених пунктах. На нашій базі також жили переселенці з Донецька. Важко однозначно говорити про те, як вони оцінюють ситуацію і кого підтримують.
Наше безпосереднє завдання було перевірка транспортних засобів з обох сторін, затримання певної категорії осіб, недопущення незаконного ввозу-вивозу зброї, наркотиків і т.д.
Один з найбільш емоційних спогадів із зони АТО – це обмін полоненими. Спочатку нас проінформували, що обмін проходитиме неподалік наших постів на нейтральній смузі. Однак згодом наміри сепаратистів, очевидно, змінились і вони почали наполягати провести зустріч на українському блок-посту. Тож уже на нашій території обміняли 4 бойовиків на 4 полонених та 8 тіл загиблих військовослужбовців. Враження і спогади гнітючі. Таке не забувається.
А уже через два дні наші блокпости почали атакувати бойовики, намагаючись взяти штурмом. Було зрозуміло, що під час обміну вони зафіксували розташування позицій і тепер це використовують. Проте атаки були успішно відбиті.
– Звичайно, на війні страшно, хто каже, що ні – це неправда. Але людина звикає до всього. Починаєш розуміти різницю в небезпеці. Спочатку реагуєш на все, а потім лише на те, що дійсно загрожує або близькістю, або влучністю.
Ми повернулися додому наприкінці серпня, нам на зміну заступили наші колеги, але їх місце патрулювання нині уже інше.
Кожен з нас, побувавши там, пройшов своєрідне очищення. У тих умовах все несправжнє, нещире і дріб’язкове виявляється відразу. Починаєш по-іншому цінувати життя, відчувати радість, по-іншому розуміти врешті своє призначення на землі.
Уже після повернення з відрядження Валерій Бондар дізнався, що нагороджений відзнакою МВС України «За відвагу».
Алла Ващенко
