Житомирян 17 червня о 18.00 запрошують на авторське читання поезії Олега Коцарева, Вано Крюґера та Мирослава Лаюка у самій містичній кав’ярні — кав’ярня "Кавоманія".
Вано Крюґер пише у вигаданому ним самим стилі "некрокомунізм". Як зазначає Євгенія Чуприна, цей стиль пронизує все його життя – не лишень творчість, а й поведінку. Так, по справі т. зв. "Васильківських терористів" – їх звинувачували в "теракті" – намірі підірвати монумент Ленінові – Вано Крюґера принесли в костюмі Леніна в труні до суду, де мала розглядатися справа. Вано Крюґер встав з труни і перед фотокамерами заявив, що не має претензій до т. зв. "терористів". Суддя тоді навіть не вийшов з дорадчої кімнати. Вано Крюґер – найпослідовніший у своєму "естетичному паразитуванні" на радянській естетиці (Р. Мельників). Як зазначає автор передмови до його другої книжки "Зіґґі Фрейд & Ктулху", лауреат Шевченківської премії 2012 р. Петро Мідянка, Вано Крюґер в своїй поезії "значно глибше і послідовніше за Жадана оголює такий близький нам совдеп і соцарт".. Сам Вано Крюґер визначає "некрокомунізм" як "розплутування радянської міфології, в якій ми всі досі живемо".
Олег Коцарев у своїх віршах парадоксальним чином поєднує урбаністичну естетику Києва і Харкова – а іноді просто урбаністичну естетику – з наївним дитячим поглядом. Саме таке поєднання зачаровує в його віршах. Пляшка шампанського, що "падає-падає, і не розбивається", фривольні пригоди матрасу в плацкартному вагоні (вірш написаний на основі реальних подій) – саме в таких, здавалося б, "буденних" і "прозаїчних" речах Олег Коцарев вміє бачити поезію. Поезію промислових зон і замащених мастилом шпал, поезію Салтівки і Подолу – зрештою, просто поезію.
Видавництво "Смолоскип" презентувало дві свої найновіші поетичні книжки молодих авторів – "Осоте!" Мирослава Лаюка (вже встигла отримати багато нагород, серед яких "Літакцент року-2013") та "Зіггі Фрейд & Ктулху" Вано Крюгера. Інтелектуалізована поезія Крюгера містить чимало відсилок до психоаналізу та до фігури засновника цього вчення – австрійського психіатра Зигмунда Фройда/Фрейда, тож він читав свої вірші у відповідь на сни своїх "пацієнтів", що вони їх перед тим розповідали. Що ж до поетичної магії Мирослава Лаюка, то вона виявилася суголосною древнім і загадковим Карпатським магам – мольфарам, тож він читав свої вірші, "знімаючи вроки", поклавши сокиру на голову своїм "пацієнтам". Характерно відзначити, що більшість "пацієнтів" вирішили послідовно пройти і "психоаналітика", і "мольфара", що, зрештою, не дивно, адже, як свідчать дослідники і історики психоаналізу, древніх магів і первісних шаманів, що ще де-не-де збереглися донині, наприклад в Карпатах, цілком правочинно розглядати як перших психоаналітиків в історії людства…
Як це і належить пацієнтам, вони слухали вірші Крюгера, лежачи на кушетці. Ті ж, хто проходили сеанс у мольфара, сиділи на килимку. Особливо тяжкий випадок виявився в Настасії Євдокимової, яку довелося лікувати обом метрам одночасно – "мольфар" тримав на її голові сокиру в той час, як вона лежала на кушетці в "психоаналітика". Чи допоможе лікування, покаже час, але встала вона з кушетки зі світлим і радісним обличчям, що, безумовно, вказує на швидке одужання. Ті ж, хто не потрапили на "сеанс", можуть прочитати рецепти одужаня в книжках "Осоте!" Мирослава Лаюка та "Зіггі Фрейд & Ктулху" Вано Крюгера.
