Вшанувати пам’ять загиблого танкіста 30-ї бригади Артема Абрамовича 12 серпня на Смолянське військове кладовище у Житомирі прийшли рідні та близькі бійця.
«Біль не стихає», – каже перша вчителька Артема, яка прийшла до могили свого героїчного учня. Жінка згадує, що Абрамович завжди був усміхнений.
Вона вірила, що той досягне значних успіхів своїй професії й переконана, що так і було б, якби життя молодого воїна не обірвалося 12 серпня 2014 року на соняшниковому полі в бою під Степанівкою.
Два роки тому танковий екіпаж старшого лейтенанта А. Абрамовича (командир танку), сержанта Я. Антонюка (механік-водій) та солдата П. Барбуха (навідник), вступив у двобій з російським танком Т-72. Танки таранили один одного. Екіпаж українського танку тривалий час вважався зниклим безвісти, тому Світлана Абрамович (мати) самостійно їздила на окуповану територію шукати сина.
3-го жовтня 2014 р. тіло А. Абрамовича були знайдені в остові танку Т-64 пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан») та привезені до м. Запоріжжя. У Житомирі Артема Абрамовича поховали у травні 2015 року.
Указом Президента України № 473/2015 від 13 серпня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Абрамович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Указом № 5 від 15 липня 2015 р. нагороджений відзнакою "Народний Герой України" (посмертно).
В Житомирі на фасаді екологічного ліцею у вересні 2016 року Артему відкрили меморіальну дошку.
Віта ДЕМУСЬ