Житомир оживає у променях зимового сонця. Вулиці вкриті легким снігом, що тане під колесами транспорту. Тролейбуси повільно ковзають рейками часу, люди квапливо переходять дорогу, загорнувшись у теплі шарфи. Будинки — старі й нові — мовчки спостерігають за цим плином, вбираючи світло короткого зимового дня. Місто дихає, рухається, живе.
