У Празі 3 січня примусово ексгумували останки українського поета-символіста, драматурга і публіциста Олександра Олеся.
Меценат, який вносив орендну плату за місце на кладовищі, помер і тепер буде похований на цьому місці відповідно до рішення його сина, – інформує 112.ua
Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 р. у місті Білопілля Сумської області. Був вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, але через матеріальні нестатки змушений був залишити його. У 1903 Олесь вступив у Харківський ветеринарний інститут. У 1905 р. альманах "Багаття" вперше опублікував твори Олександра Олеся.
Становлення поета припало на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомого історика Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 році вийшла його збірка поезій "З журбою радість обнялась" під псевдонімом Олександр Олесь. У 1909 році вийшов у світ збірник "Будь мечем моїм!..". 1911-го – третя збірка "Книга третя".
У 1917 р. Олесь видав нову книжку поезій, у якій висловлював надію на відновлення української державності. Однак після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опинився за кордоном і періодично жив у Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Він видав за кордоном низку збірок, основна тема яких – туга за Україною.
Останні роки поета були важкими: Гітлер розділив Чехословаччину, яка прихистила поета, а його син Олег був схоплений фашистами, і в червні 1944 р. його закатували в концтаборі Заксенхаузен.
22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі від цирозу печінки, незабаром після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Був похований на Ольшанському кладовищі разом зі своєю дружиною. Крім поезій та драматичних творів, у творчій спадщині Олеся – прозові твори, переклади з російської, білоруської, польської, сербської, болгарської, німецької, англійської, арабської мов, публіцистичні та літературно-критичні статті.
Останки поета на початку 2017 року примусово ексгумувала чеська влада. За законами цієї країни, після поховання родичі або друзі померлих повинні платити ренту за місце на кладовищі розміром у 20 тисяч чеських крон на 10 років (приблизно 20 тисяч гривень, – ред.). До недавнього часу ренту за могилу Олеся платив, за власною ініціативою, громадянин Чехії і виходець з України Володимир Михайлишин. Проте нещодавно Михайлишин помер, і тепер його син хоче поховати батька в могилі Олександра Олеся.
У МЗС України пояснили, що останки Олександра Олеся і його дружини були переміщені в депозитарій кладовища до моменту вирішення родичів поета, що проживають у Канаді, про місце їх остаточного захоронення. Після цього посольство України обіцяє вжити всі заходи для перепоховання.
Президент України Петро Порошенко вже доручив МЗС з’ясувати, чи можливо перепоховати Олександра Олеся в Україні. Глава Інституту Національної пам’яті Володимир В’ятрович висловив думку, що поет повинен бути перепохований на алеї почесних поховань Лук’янівського кладовища. Також він зазначив, що держава має створювати спеціальні кладовища для почесних поховань українців з усього світу, а в Києві має з’явитися Національний пантеон. Цю ідею підтримав і міністр інфраструктури Володимир Омелян.
Своїми думками з приводу цієї події на своїй сторінці у соцмережі поділилася депутат Житомирської обласної ради Олена Галагуза, а також вона поширила цей пост у життєписі голови Житомирської ОДА Ігора Гундича.
