Історія першого пам’ятника в Житомирі: О.Пушкін на Бульварі. ФОТО

Наприкінці XIX ст. у місті Житомирі  почалося спорудження публічних пам’ятників, присвячених видатним державним діячам та уславленим письменникам і митцям.

Першим у цьому ряду був пам’ятник Олександру Пушкіну, який відкрили у Житомирі в травні 1899 року.

Все почалося з пропозиції про закарбуванні пам’яті про поета в скульптурі…

Ідея комісії Дворянського зібрання одразу ж не сподобалася ватажку Волинської губернії, столицею якої був Житомир наприкінці XX століття, Петру Івановичу Каталею (1855 – 1905). І хоча з міським бюджетом справи йшли не кращим чином, міська дума в решті-решт дала добро на проект, але із уточненням, що фінансування його будуть приватні жертводавці.

Скульптор Генріх Олешкевич підтримав громадську ініціативу, виготовивши макет і подарувавши полірований граніт для постаменту, інженер Михайло Васильович Бетакі створив ескіз, а городяни з небайдужих зібрали кошти в розмірі шістсот карбованців.

Так що після виливки виливки бронзового бюста на чавуноливарному заводі Ш.Х. Вайнштейна ще залишилися кошти, на які вихованці сирітського притулку зі своїм наставником А.А. Плотницким спорудили для нього огорожу.

Бачачи блискучий результат реалізації проекту без участі міської влади, житомирській думі залишилося лише виділити для пам’ятника найпочесніше місце – біля витоку Бульварної вулиці.

Так що урочисте відкриття пам’ятника О.С. Пушкіну  відбулося в присутності всієї міської еліти і діячів культури.

Були срібний вінок від інтелігенції і напис “Дворянинові Пушкіну від дворян Волинської губернії”, остання з яких викликала уїдливі коментарі в місцевій газеті “Волинь” і цілу бурю відповідних емоцій місцевої аристократії.

Бюст, що не йшов в розріз з ідеологічною політикою нових більшовицьких правителів української землі, які прийшли до влади після перевороту 1917-го, був збережений, хоча вулиця і змінювала кілька разів ім’я в дусі часу: Третього Інтернаціоналу, Сталіна, 50-річчя жовтневої революції…

Але тернистий шлях пам’ятника Пушкіну на цьому не закінчився – гримнула  Друга світова війна, його під час німецької окупації у зв’язку з цінністю матеріалу вирішено було відправити на переплавку, а почесний постамент – поступитися лику вождя Третього рейху. Однак, в плани агресора в 1941-му втрутилися місцеві  мешканці, які спочатку викрали і сховали бюст майстра чорнил та паперу, а через два тижні після установки зникло і скульптурне зображення фюрера.

Заховане дбайливою рукою творіння Олешкевича і Бетакі п’ять років припадала пилом в підвалі міськкомунгоспу, поки його не виявили в 1946-му і не повернули на своє законне місце. А в 1979-му під час реконструкції Старого бульвару пам’ятник Пушкіну в Житомирі отримав новий п’єдестал з лабрадориту, на якому він спочиває і до нині будучи однією з візитних карток міста.

 
Триступеневий стилобат з лабрадориту, пірамідальний прикрашений фільонками гранітний постамент з лаконічними ініціалами (раніше прикрашав напис бронзовими літерами “Дворянинові Пушкіну від дворян Волинської губернії”) і невеликий майстерно виконаний бронзовий бюст  поета й донині стоять на вершині біля витоку Старого бульвару.

Це й був перший міський пам’ятник.