Home Війна “Кричи про полонених”: у Житомирі пройшов мирний пікет на підтримку військовополонених

“Кричи про полонених”: у Житомирі пройшов мирний пікет на підтримку військовополонених

28.01.2024 - 14:45

28 січня у Житомирі, на площі С. П. Корольова відбувся мирний пікет на підтримку військовополонених. Рідні та близькі бійців ЗСУ, які наразі перебувають у полоні вийшли з плакатами, щоб закликати владу не бути байдужими та зробити усе можливе, аби такі військовослужбовці мали змогу якомога швидше повернутись до своїх родин, або, хоча б, їх рідні могли отримувати відомості про них.

Людмила, хрещеник якої потрапив у полон з Азовсталі та є лікарем Маріупольського шпиталю говорить, що такі акції допомагають, в першу чергу, рідним військовополонених, а також вони звертають увагу суспільства до проблеми військовополонених та підтримки владою таких людей:

“Родичі полонених нічого не можуть зробити з ситуацією. Ми не можемо поїхати забрати своїх дітей, нічого ми не можемо зробити. Ці акції допомагають нам, ми робимо те, що можемо для наших дітей, це по-перше. По-друге, ми звертаємо увагу суспільства до того, що люди досі в полоні, вже довго.

Найголовніше, що ми намагаємось достукатись до тих, від кого залежить повернення наших рідних. Можливо у когось серце заболить, ми на це розраховуємо, що якісь людські почуття будуть у тих, від кого залежить повернення наших дітей додому”.

Також до пікету доєдналась Тетяна, яка приїхала з Київської області. Її брат, Олег Гурко, перебуваючи у складі 95-тої окермої десантно-штурмової бригади зник 15 січня 2023 року поблизу м. Кремінне, Луганської області та вже понад рік родичі чоловіка не мають жодних відомостей про нього. Жінка каже, що статус, у якому перебувають рідні військовополонених “не дає можливості жити”, а також закликає людей не бути байдужими адже в такій ситуації може опинитись кожен:

“Це такий статус, який не дає можливості жити. Я бачу таку, трішки, байдужість людей. Я розумію, що не кожному болить, не кожен має рідного в полоні, не дай Боже. І я щаслива за людей, в яких немає такої ситуації, насправді. Невже можна бути настільки байдужими?

Ми дуже шукаємо своїх рідних, ми зробимо все для того, щоб їх знайти. Ми будемо стукати в усі інстанції. Але ми закликаємо усіх людей: не будьте байдужими! Сьогодні ми, не дай Боже, завтра ви. І ми будемо стояти пліч-о-пліч. У нас є люди,в яких звільнили рідних, але вони ходять на мітинги, бо вони знають яке там пекло. Тому дуже просимо житомирян не залишатися байдужими”.