Софія Андрухович та Богдана Матіяш у кав’ярня «Львівська брама» 11 листопада презентували свої книги та відповідали на питання відвідувачів. Обидві приїхали зі столиці на кілька годин.
Книга Софії Андрухович «Фелікс Австрія» та збірка есеїв Богдани Матіяш «Братик Біль, Сестричка Радість» вийшли у «Видавництві Старого Лева» нещодавно і письменниці вже встигли розповісти про ці видання у Івано-Франківську, Вінниці, Львові та Одесі, а після Житомира цікаві розповіді почують в Харкові та Кіровограді.
Роман Софії Андрухович «Фелікс Австрія», який вона написала після семирічної літературної мовчанки, став чи не найбільш обговорюваною книжкою цього року. «Фелікс Австрія» – це роман про стосунки жінок і країн, націй і мов, про узалежнення і свободу вибору, про побут і смак, відданість і жертовність. У книзі зображений Станіславів (нинішній Івано-Франківськ) кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Софія розповідає, що під час написання роману "Фелікс Австрія" перечитала багато історичної літератури і газет із хроніками того часу, але дійсно історичних постатей у книжці мало. При цьому згадувані населені пункти існують й донині. Обкладинку для видання авторка обрала випадково – натрапила на цікаву картинку у фейсбуці. Потім виявилося, що це робота британського художника, тому видавництво виплачувало кошти за використання малюнку, який потім доопрацювали дизайнери.
Збірку своїх есеїв «Братик Біль, Сестричка Радість» сама Богдана Матіяш називає до примітивності простою. Теми цієї книжки дійсно прості – дерева, читання, ніч, день. Щоправда, віднедавна вважає, що не така й збірка примітивна.
"Поки книжка не вийшла, ти про неї абсолютно нічого не знаєш. Часом перед презентацією обираю текст для прочитання і думаю що ж це вибрати, бо все таке однакове та просте. Потім починаєш читати та розумієш, що там закладено багато, якийсь сенс. Кожен знаходить у моїх творах щось своє, бачить себе", – відзначає Матіяш.
Вона також не заперечує, що у своїх книгах з Богданою вони знаходять одна одну. Більше того, Богдана навіть присвятила свій роман подрузі-письменниці. До слова, обидві книги мають численні присвяти і колегам по літературному цеху і іноземним програмам, завдяки яким це писалося.
Матіяш мріє написати стільки книжок, щоб присвятити їх усім людям, хто цього вартий, втім виключно заради цього себе не силуватиме. Вже кілька років вона думає про написання однієї гарної книги, навіть назву до якої вже придумала, але впевненна, що з часом прийде натхнення і все зробиться або не зробиться.
Взагалі дівчата кажуть, що відстоюють право письменника бути звичайною людиною і писати лише тоді, коли цього хочеться, а тому тривалі перерви між виходами нових книг для них явище абсолютно нормальне.
Андрухович взагалі поки насолоджується результатами своєї попередньої роботи знову за писанину сідати не збирається, хоча займається перекладацькою діяльність. А ще вона виховує доньку, яку кілька років тому народжувала в Житомирі та читає їй дитячі книги від "Старого Лева".
Матіяш у Житомирі буває кілька разів на рік, бо тут мешкає її хрещениця. Проте, у день презентації подруги не встигли погуляти містом, але пообіцяли приїхати сюди з новими доробками ще раз. Нині ж читали уривки з роману та ессеї про довіру і страх.
До речі, «Братик Біль, Сестричка Радість» – книжка есеїстики про дуже прості щоденні досвіди, стани, відчуття, які людина переживає упродовж життя і які містяться в широкому спектрі поміж радістю й болем. У цій книжці немає ідеалізування, але є довіра до світу й віра в те, що навіть найбільший біль може врешті обернутися в радість.
"У житті людини не може бути лише біль чи тільки радість. Все йде поряд, всього вистачає, – каже Богдана. – У мене та видавців дійсно був біль з обкладинкою до цієї збірки. Ми узгодили фіолетовий колір, але в друкарні все переплутали і вийшла ось така бурякова кульбабка. Однак, радість теж є – наступний тираж плануємо видати вже правильним кольором".
Юлія ДЕМУСЬ
