На різдвяну службу житомирян запрошують до Михайлівського собору. ВІДЕО

Свято Христового Різдва належить до найбільших празників   церковного року. Тож свята Церква, маючи на увазі велич і значення цього празника, з року в рік готує своїх вірних до зустрічі з нашим Спасителем молитвою і постом. Цій меті служить Різдвяний піст і передсвяткові богослужіння в день Навечір’я Різдва.

Що ближче до Христового Різдва, то щораз частіше у стихирах, канонах та тропарях  богослужб говориться про вифлеємські ясла, де має спочити Божий Син, про Його Пресвяту Матір Марію, святого Йосифа Обручника, про вертеп, звізду, ангелів, пастухів і царів. 

Розклад різдвяних богослужінь у Свято-Михайлівському кафедральному соборі:

Яке значення має Різдво для нас, і чому воно є для нас святом? В чому його цінність?

Ключ до відповіді на це запитання лежить у церковному вченні про людину, її гріхопадіння і потенційної можливості (покликання) до обоження своєї природи (святості). Про це нині навчають у вищих духовних школах, і мені досить не просто буде його пояснити так, щоб було зрозуміле навіть мало- та не- церковним людям, що читають нас, хоча я спробую.

Бог нас так любить, що створив людину не просто як чергове творіння на Землі, зовсім не так як одну з тварин, але, як каже Святе Писання, “за Своїм образом та подобою” (Див. кн. Буття). Церква завжди розуміла ці слова як те, що Бог наділив людину безсмертною душею, і можливістю необмеженого удосконалювання для неї. Однією з неодмінних умов на шляху цього самого удосконалення, стало питання про свободу вибору людини, чи, як ми говоримо по-іншому, свободу волі. Бог не обмежив нас у будь-яких рамках, але дав повноваження і волю робити все, що завгодно, служачи Йому. Правда, єдиною заповіддю людям на той час була заповідь про заборону вкушання плодів Дерева пізнання добра і зла.

Ми зараз пропустимо докладний аналіз гріхопадіння, тому що це тільки побічно відноситься до нашого питання, але зауважмо: Бог дійсно створив людей винятковими на всій землі, і говорячи церковною термінологією зрозумілою для нас нині – “святими”. Але, яка ж була б заслуга людей у своїй святості, якщо усе за них автоматично б робив Бог, що створив тіла, вдихнув у них життя, підтримував їх протягом довгого часу, годував в кінці кінців…

Тож і досконалість людська повинна була прийти не сама собою, але тільки завдяки людським зусиллям. Отут ми ще раз підкреслимо, що люди мали можливість вибору. Візьміть у себе в шухляді молоток. Ним ви можете, даруйте, ударити по голові свою сусідку, але і можете з його допомогою полагодити їй поламані двері. Молоток у даному випадку, не має от цієї волі вибору, а усе залежить винятково від вас.

Свобода вибору лежить на людині. Також було і з людьми. Усе поводження людей залежало тільки від них самих. Потенційно, вони створені досконалими істотами, з незіпсованою пристрастями та хворобами душею. Але після гріхопадіння гріх, як страшна прогресуюча хвороба став убивати наше єство. Він став паразитом на добрі. Люди незабаром зрозуміли, що їх природа вже виявилася схильною до зла, перестала утримуватись у добрі, і що головне, процес богоуподібнення в людей почав зупинятись. Наша людська природа з того часу була зіпсована. От саме тому повинний був прийти Месія, який би обновив і відновив нас, зупинив прогресуючу хворобу гріха. І Спаситель наш, Господь Ісус Христос, своїм приходом на Землю, стражданнями і смертю на хресті зробив порятунок роду людського від прокльону гріха. І знову дав нам з вами можливість вічного життя. Він зробив нас “потенційно святими”. Тобто, людська духовна природа вже не підвладна наслідкам гріхопадіння (крім звичайно фізичних її проявів: хвороб, смерті і т.д.) наших прабатьків. Але Христос врятував нас усіх разом: і тих, хто жив на Землі до нього, так і нас, хто живе після Його смертних страждань.

Нам же сьогодні залишається тільки удосконалювати свою особисту сутність, рятувати свою душу. А для того, щоб це зробити, треба йти туди, де перебуває Христос і зараз – у Церкву. Саме там він нам дає можливість спастися особисто. І це можливо тільки за посередництвом Святих Таїнств Божих, перше з яких – святе Хрещення вводить нас у церковну огорожу, а друге – Євхаристія, робить нас причасниками Божества, а наше тіло – Храмом Духа Святого. Тому, нам, усім християнам, та й не тільки нам, потенційно святим і спасенним, потрібне і важливе розуміння власної гріховності для того, щоб усвідомити важливість зустрічі з Богом у Його домі. А це в остаточному підсумку і повинне привести нас до особистого (а не загального) спасіння. Різдво Христове відкрило нам двері у вічність, та дало усім людям реальність вічного життя на небесах, – повідомляє прес-служба Свято-Михайлівського кафедрального собору  Житомира.