Своє визнання Олексій Смірнов заслужив завдяки щирості, неймовірній самовіддачі, вокальному таланту. У житті Олексій достатньо цікава та неординарна особистість. Під час житомирського концерту він був повністю відкритий для слухачів, віддав свою енергетику кожному і заряджав всіх позитивними емоціями. Навзаєм отримував подарунки від шанувальників.
Журналіст «20 хвилин» мала унікальну можливість поспілкуватися з фіналістом «Х-фактор» Олексієм перед його виступом для житомирських шанувальників.
«20»: Олексію, це твій перший візит в Житомир?
Ні, я тут вчетверте. І мені нарешті випала можливість побачити нічний Житомир. Чесно кажучи, не було часу гуляти містом. Але мені дуже подобаються місцеві вулиці. Особливо та, де грає музика.
«20»: А яку пісню з тих, що сьогодні будеш виконувати, ти присвятив би, власне, місту Житомиру?
«Сity of angels». Ця пісня саме про місто.
«20»: Що допомагає тобі писати пісні?
Пісня народжується в залежності від ситуації. До прикладу, якщо з`явилася дівчина, а з нею й нові почуття. Чи навпаки непорозуміння. І я про це думаю, переживаю, і пісня сама по собі виникає. Музика приходить в будь-який час і в будь-якому місці. Коли ти довго слухаєш створену тобою мелодію – слова до неї з`являються самі.
«20»: Розкажи про свій перший автограф та перший подарунок від шанувальників.
Перший автограф був, коли я навчався у музичній школі. Я виконував зі своїм другом пісню з мюзикла «Нотр-Дам де Парі» «Belle». Це був мій перший вокальний досвід.
Якщо серйозно, то перший автограф, який у мене дійсно захотіли взяти, щиро був на проекті «Х-фактор». Коли я виконав пісню «The kill» 30 Seconds to Mars, після телевізійного кастингу до мене підійшов хлопчик і протягнув блокнот, попросивши поставити автограф. Я здивувався, звичайно. Та хто ж я такий? Але йому й правда дуже сподобалося, як я співав.
А перший подарунок від шанувальників – це проекція зіркового неба.
«20»: Завдяки чому ти заслужив таке визнання?
Чесно, я задався цим питанням. Звичайні люди дивляться телевізор і бачать звичайну картинку: людей, які співають. Ніхто не задумується взагалі, як вони до цього дійшли.
А я намагаюся щиро показати людям свою творчість, дати відповіді на питання, на які вони не знають відповідь. Тисячу людей подякували мені за те, що я змінив їх життя на краще. Для них я – те світло у чомусь темному.
«20»: Чи вважаєш ти, що без участі в проекті «Х-фактор» ти зміг би себе реалізувати? Стати тим, ким ти є на даний момент?
Людина може все. Я не знаю, підштовхнуло би мене щось так наполегливо займатися співочою кар’єрою, як це зробив проект. До участі в ньому я писав пісні, у мене була рок-група. Але не було якоїсь сили, яка допомогла б мені зробити стільки, скільки я роблю зараз. Проект «Х-фактор» зробив мене працелюбним. Він розкривав те, що у мене на душі. Але при цьому він і багато приховував.
«20»: Є страх, що колись тебе перестануть слухати та розуміти?
Страху немає. Я задумувався над тим, що, можливо, популярність в проекті була видумана. Коли ж він закінчився – мене знала кожна друга людина. Зараз такого немає. Але при цьому я не боюся, що мене перестануть слухати. Цього варто боятися, якщо ти нічого не робиш. Щойно ти перестанеш працювати, писати, співати, виступати і жити цією професією – ти відразу помреш як артист.
«20»: Музика, сцена, фанати є твоїм сенсом життя? Твоїм прагненням?
Звичайно. Я зараз цим живу.
«20»: Чи змінилися твої пріоритети та життєві принципи від початку творчого життя і до сьогодні?
Нічого кардинально не змінилося. Я такий, який і був. Ті, хто знав мене до проекту, можуть це підтвердити.
«20»: А кохання не заважає кар’єрі?
Кохання та кар’єра – це речі несумісні. Жодна дівчина не витримає мого напруженого графіку виступів та публічності.
«20»: На сьогоднішній день яке твоє найбільше досягнення?
Я зберіг в собі власне світобачення та ставлення до світу. Я намагався у свій час максимально відгородитися від соціуму, щоб не піддаватися його дії.
«20»: На твою думку, як не стати заручником стандартів і не загубитися в масі інших?
Потрібно не слухати нікого і рухатися вперед. Людей, які будуть переходити дорогу, вистачає. Є надія на те, що хороших людей все таки більше. Ну, як мінімум, нейтральних точно. Потрібно просто робити те, що ти робиш, і не зупинятися. Робити це якісно, любити свою справу. І все обов’язково вийде.
