Інформація про смерть одного з найвідоміших мешканців Житомира – дєда Андрєя з вчорашнього дня залишається топовою у соцмережах. Те, що він дійсно помер, а похорони пройшли 25 вересня вже підтвердили його сусіди, натомість зявляється все більше постів про те, ким насправді був дєд Андрєй.
Дехто продовжує висловлюватися про нього негативно і після смерті, однак більшість користувачів висловлюють свій жаль з цього приводу, адже дєд Андрєй за останні роки став просто легендою міста і знали його всі, хоч і про його життя поза майданчиком біля кінотеатру "Україна" чи фонтана на Соборному, навіть не здогадувалися.
"Шкода що його не стало… Шкода що мало хто знає на скільки це була геніальна людина… Геніальний режисер та актор, письменник та філософ… За останні десять років він зумів стати "народним улюбленцем" нашого Житомира, хай дещо не порулярним шляхом, але все ж таки, якщо хтось мав можливість бути знайомим з його творчістю – одразу розумів що за ширмою "юродивого Діда Андрія" стоїть геній Андрій Дешура. Я особисто мав змогу в цьому переконатись коли ми працювали в 2011 році на День Незалежності… Пам’ятаємо, цінуємо, пишаємось… Вічна пам’ять тобі, Андрюха!", – поділився на своїй стні у соцмережі житомирянин Андрій Говорадло і навіть поставив на аватар зображення свічки.
Під матеріалами на інформаційних порталах Житомира читачі обговорють дєда Андрєя як людину цікаву і творчу. Хваляться, що у них залишився збірник його віршів, які той видав як Андрій Дешура у Росії у 2006 році. Також наводять факти із його життя, які важко сприйняти з огляду на те, який спосіб життя останнім часом вів дєд Анжрєй.
"С Андреем мы знакомы с 1976.он тогда работал в клубе "Кинолюбитель". Супруга преподавала по-моему английский и немецкий в школе..была дочь с редким и красивым именем – Беатриче (Беата ).п отом был туристический клуб "КАРА-ДАГ" ( Планерское…сейчас–КОКТЕБЕЛЬ )он был у истоков появления дельтапланеризма в СССР…потом.что-то произошло..что — не важно!!!Остались несколько песен на его стихи и ПАМЯТЬ!!!….Земля ему пухом и Царствие Небесное !!!", – написав під однією з статтей Тачек Крайнов.
Цієї весни в Житомирі вийшов журнал "ЖИВУ", на обкладинці якого розмістили фото дєда Андрєя, а в середині інтервю з ним. Проте, виявляється, про нього вже готували якось подібний матеріал, який так і не опублікували ніде.
(1)(1).jpg)
"В своё время мы готовили статью про Андрея Дешуру в журнал, который так и не вышел. Я лично брал интервью у него, много беседовал с людьми, которые знали его до того, как у него случился срыв, последствия которого мы все наблюдали. У меня есть подписанная Дешурой книга его стихов. И ещё интересна его связь с моим любимым Коктебелем. Там Андрей Дешура по определённым сведеньям долгое время работал и имел отношение к Дому Творчества (Дому Волошина) и его посетителям. Покойся с миром, Дед Андрей", – написав Максим Рудницький.
Читач – Сергій Епіфанцев поділився, що ц нього є збірник віршів Андрія Дешури і навіть аудіозаписи віршів з його голосом. Сергій опублікував кілька віршів.
Взмахнув крылом в мир мысли улетим,
Одной душой с тобой, дыханием одним,
И вдребезги обнявшись разобьёмся,
О край реальности настигшей нас двоих..
Найдёте вы меня в пространстве переходов,
Где тысячу лет летит стрела,
Где души вылетают из цветка,
Где жизнь цветка одно лишь время года…
А.А. Дешура
Ще один опублікувала Татка Кузнєцова.
?…Эта эпоха – эта трагедия
Нового мира
Дайте субсидии, побольше рапсодий-
Баха и Моцарта… Дети – как листья гнилые Истории –
Нет больше Бога??!!
…МЫ – самостийны, самодостаточны,
Самовлюблённы…
? Поезд Истории в АД отправляется –
Сядьте в вагоны…"
Андрей Дешура. ( дед Андрей)
"Таких людей обычно называют "проводниками". Было в его улыбке что-то такое…а взгляд очень часто очень даже осознанный.Есть такое понятие в восточной философии "поющий Будда","танцующий Будда",это не какой-то отдельно взятый человек,а именно состояние,которое выводит окружающих из состояния "сна" и хотябы,для начала,заставляет улыбнуться. Вот таким он был, дед Андрей", – під сумовує Алевтина Летвинцева.
