Home Події Сьогодні прощаються з відомим художником Юрієм Каргаполовим

Сьогодні прощаються з відомим художником Юрієм Каргаполовим

172

Вчора, 14 травня пішов з життя член Житомирської організації Національної спілки художників України, заслужений художник України, повідомляє Мій Житомир.ТВ .

З полотнами цього відомого житомирського художника знайомі не тільки мешканці нашої області та України, а й за кордоном.

Прощання з Юрієм Каргаполова відбудеться в середу, 15 травня, в 11:00-13:00 в Житомирському Салоні Художника.

Каргапалов Юрій Олександрович народився 25 березня 1930 року у місті Кунгур Пермської області.

В 1947 році навчався у художній майстерні “ІЗО”, у її керівника В.В.Варжанського випускника Петербурзької Академії мистецтв від котрого перейняв глибоку повагу до кращих мистецьких традицій. З 1949 року особливо допомагали поради і досвід Житомирського художника М.А.Максименка, з яким творчо спілкується вже не одне десятиріччя. Інвалід Великої Вітчизняної війни.

 Вдумлива спостережливість, наполеглива праця над собою допомогли у виробленні творчої манери, в досягненні високого професіоналізму, що й забезпечило, зокрема, участь у всесоюзних художніх лотереях. Завдяки їм із творчістю талановитого житомирського художника в 60-80 роках ознайомилися шанувальники з різних куточків тодішньої країни.

Провідне місце в творчості Юрія Каргаполова належить пейзажному жанру, який  з повна виявляє реалістичний характер його обдарування. В основі концепції творчості художника – радісне і гармонійне сприйняття світу – чи то Карпати, чи Білорусь, чи Росія – всюди він відшукає пейзажні мотиви, позбавлені дисонансів, контрастів зайвого руху. По-справжньому підносять його лише стани духовної рівноваги навколишнього світу. Епічний спокій української природи дарує сили  і натхнення.

Суттєвим в мистецтві Юрія Олександровича є бережливе  ставлення до першого візуального враження, швидкоплинного і залежного від освітлення та різних атмосферних змін. Він майстерно зафіксовує складні співвідношення кольорів, багатство витончених градацій відтінків. Закоханий у зимову природу, він відтворює її з дивною точністю і водночас надзвичайною поетичною силою. Здається, глядач спроможний відчути не тільки силу морозу, чи глибину снігу, він проймається почуттям радості і піднесення автора.

 Відкриваючи для себе дивосвіт природи, відтворює її в усьому розмаїтті. У бурхливому весняному оновленні (“Весняне зачарування”, “Весняний день”), у мудрому зимовому відпочинку, коли вона, здається ще тільки набирається сил для прийдешнього розвитку (“Стрітення”, “Рибальський ранок”), у пору літнього достигання (“Сільський мотив”) та осінньої зрілості (“Осінній мотив”, “Біля ставу”, “Баби Ліди город”). Ті вишукані пейзажі – своєрідний панегірик усьому живому. Мимоволі відчувається виразний перегук зі сковородинівським філософським заглибленням  у світ природи.

Типовим для художника є звернення до камерного пейзажу. Його численні поїздки на пленер дають десятки нових етюдів, створюються цілі пейзажні сюїти.

 Глибокого філософського змісту набули твори “Сонце низенько”/1979/, “Шевченкова липа”/1981/, жанр яких можна визначити, як “пейзаж-картина”.

 Пейзажі Каргаполова Ю.О. складають широко узагальнений “портрет” Житомирського Полісся і вагомо додають до справи піднесення регіональної школи живопису. Мудре і світле мистецтво художника допомагає відчути одвічний діалог природи і людини.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here