Так вийшло, що серед п’ятьох дітей одеського провізора Михайла Глікберга двох назвали Сашками. Щоб їх розрізняти, блондин отримав прізвисько Білий, а брюнет – Чорний.
Звідси псевдонім, під яким увійшов у літературу Срібного століття талановитий поет і прозаїк Саша Чорний, який здобув широку популярність як автор лірико – сатиричних віршованих фейлетонів, пише Культура.рф.
Саша Чорний народився 13 жовтня 1880 року в Одесі, а його другою батьківщиною став Житомир. У дитинстві і юності Саші було всяке – і втеча з дому і виключення з гімназії, і зречення від нього батьків. Освіту йому вдалося отримати лише в 1906-1908 роках у Німеччині.
Перші вірші Саша Чорний опублікував у 1904 році в житомирській газеті «Волинський вісник» під псевдонімами Сам по собі, Мрійник і ін. Але справжнє народження поета відбулося в Санкт-Петербурзі , куди він переїхав в 1905 році і де почав працювати в податковій службі Петербургсько-Варшавської залізниці. Перший вірш під цим псевдонімом, політична сатира «Нісенітниця» , побачив світ 27 листопада. Він відразу ж приніс популярність як поетові.
Але, крім того, і послужив приводом для закриття журналу «Глядач». Саша Чорний співпрацював тоді і з іншими журналами – «Альманах» , «Журнал» , «Маски» , «Лісовик» та ін , був одним з провідних авторів журналу «Сатирикон».
Революція застала поета в Пскові, де його призначили заступником комісара Північного фронту. Спочатку він намагався змиритися з новим режимом, однак так і не зумів. У березні 1920 року Саша Чорний з дружиною покинули країну, виїхавши спочатку в Ковно, а звідти – до Берліна. У 1923 році він на свої кошти видав поетичну збірку «Спрага» . З 1924 року поет жив у Франції , де писав прозу і брав активну участь у популяризації російської культури за кордоном.
У 1929 році йому вдалося придбати ділянку землі на півдні Франції , в містечку Ла Фавьер. Там він збудував власний будинок, що став справжнім культурним центром: сюди приїжджали і подовгу гостювали російські письменники, художники, музиканти.
Життя цього чудового поета обірвалося трагічно: 5 липня 1932 він допомагав сусідам гасити пожежу і загинув.
