Триває робота над створенням звягельського енциклопедичного довідника. Перший етап роботи, найважчий і найвідповідальніший, – це визначення персоналій за відповідними критеріями, написання про них невеличких статей.
За певними напрямками діяльності узагальнюють матеріали про цих особистостей Ваховський В.С., Вашук Є.В., Антошевська Л.А., Василенко Ж.І., Гамма В.М., Дейнека В.І., Жовтюк О.М., Котова Л.М., Ксендзук В.А., Кур’ята Л.С., Куценко С.В., Онищук Л.В., Петько Т.А., Римська В.О., Романчук О.О., Чачина С.В., Челядіна С.О.
Наразі знайдено чимало імен знаменитих земляків, про які було невідомо або відомо лише вузькому колу людей.
6 січня 1995 р. під час бойових дій у Чеченській війні загинув
майор Ігор Олександрович Корнієнко.Він народився 15 березня 1964 р. в Новограді-Волинському. Що ми знаємо про нього? У 1985 роцізакінчив Бакинське вище загальновійськове училище. Згодом командував взводом і ротою в розвідувальному батальйоні, був командиром батальйону.З 1994 р. очолював штаб 33-го мотострілецького Берлінського Донського казачого полку 20-ої гвардійської Прикарпатсько-Берлінської Червонопрапорної ордена Суворова мотострілецької дивізії 8-го гвардійського армійського корпусу Північно-Кавказького військового округу. З грудня 1994 брав участь у Першій чеченській війні.
1 січня 1995 під час штурму міста Грозний, був тяжко поранений командир полку В. Верещагин. Його обов’язки узяв на себе майор І.Корнієнко. Під його керівництвом було організовано переправу через р. Сунжа із захватом та утриманням плацдарму. Протягом доби воїни полку відбили 7 контратак ворога. У цих боях ними було знищено 2 танки, 4 бойові машини піхоти, 16 кулеметних розрахунків, понад 100 бойовиків. Позиції було утримано. Знову майор Ігор Корнієнко зумів правильно організувати оборону. 6 січня 1995р воїни 33-го мотострілецького полку разом із іншими частинами брали участь в обороні захопленого раніше будинку військового коледжу. Бойовики намагалися проникнути в будівлю через підземні комунікації, бій часом переходив у рукопашні сутички. До коледжу було стягнуто багато снайперів ворога. Однак бійці утримували свої позиції, завдаючи ворогові значних втрат. Внаслідок уміло організованої обороні солдати полку відбили декілька атак противника. Того ж дня 6 січня під час мінометного обстрілуІгор Олександрович Корнієнко загинув. 15 травня 1995 за мужність і героїзм, виявлені під час виконання спеціального завдання йому посмертно присуджено звання Героя Російської Федерації та медаль «Золота Зірка» під № 165. Поховали героя у Волгограді.
Пошуки його рідних в Новограді-Волинському поки що не дали результатів. Хочеться вірити, що хтось згадає цю родину, самого Ігоря. Може, він ходив в одну із місцевих шкіл, і хтось згадає свого однокласника. Всі відомості про Ігоря Корнієнка чекають у редакції газети «Лесин край».
