Наприкінці серпня у столиці презентували фільм "Війна за свій рахунок" про добровольців Нагвардії та події на Сході країни, учасниками яких вони стали, а вже 2 вересня стрічку могли переглянути житомиряни.
До кінотеатру "Україна" люди почали підходити завчасно. Здебільшого молодь та студенти, місцеві активісти, митці і навіть представники влади. Вхід – за добровільними внесками, які всі бажаючі кидають після перегляду, а потім їх мають передати на потреби армії.
Перед початком перегляду до присутніх звернувся особисто автор документалки – мандрівник і режисер Леонід Кантер. Пояснив, що фактично у фільмі зафіксовані історичні моменти. Не все з того, що встиг побачити в зоні АТО, будучи добровольцем разом з друзями, зумів відзняти через різні обставини, але загалом атмосферу перших днів воєнних дій та підготовки до них передав.
Між іншим, з 2005-го по 2010-й роки Кантер займався проектом «З табуретом до океану» здійснив чотири масштабні експедиції в екзотичні країни.
За кілька днів до відправки на Схід режисер Іван Ясній вмовив Кантера й цього разу з собою взяти камеру. В тому, що з цього щось вийде, не був впевнений ніхто, але після повернення Яснію таки довелося попрацювати, аби із усього відзнятого матеріалу зробити якісний матеріал.
У фільмі нема цензури, тому час від часу головні герої передають свої емоції матюками. Після завершення фільму хтось у залі відзначив цей момент як негативний, але інші одразу ж поспішили заперечити, що на війні як з пісні – слів не викинеш.
Кадрам з АТО передує ролик революційних подій із Майдану, слідом за якими кілька епізодів про підготовку нацгвардійців. Хлопці жаліються, що замість нормальних навиків із надання першої допомоги чи інформації про воєнні тактики, їх змушують марширувати. Кажуть, що генералам на плацу треба було показати ідеальну стройову підготовку, бо це начебто головна ознака солдата.
Війна для Кантера та друзів почалася ще по дорозі до пункту призначення. Тривалий час працювали на одному з найважливіших блок-постів під Луганськом. Усю екіпіровку переважно купували за власний кошт чи за гроші спонсорів.
До фільму увійшов момент, де нацгвардійці сперечаються із керівництвом і нарікають, що їм видали каски, в яких лише "борщ варити чи в туалет ходити", а бронижелети – не якісні і взагалі не призначені для застосування на війні.
Також у "Війні за свій рахунок" можна побачити червонощоку Настю із Бердичева. Ту саму 24-річну дівчину, про яку країна дізналася в перші дні Майдану, а потім вона була в числі тих, хто вирішив добровольцем йти захищати країну. Настя незважаючи ні на що посміхається і показує побут нацгвардійців. Тримається добре і розповідає як все ж вдалося прорватися у зону АТО.
Герої фільму один за одним цитують статті Конституції про сувернітет, територіальну цілісність та державність України і паралельно показується, якою ціною доводиться все це відстоювати, зберігати.
"Ця країна потрібна лише нам", – каже один з добровольців, вирушаючи на Схід ще на початку війни. Втім, з того часу нічого не змінилося й українці продовжують власними силами, життями та коштами здобувати перемогу.
Кантер планує показати фільм ще в кількох містах, а також ним зацікавилося кілька телеканалів. Потім знову на Схід, де зараз значно страшніше ніж кілька місяців тому. Обіцяє продовжувати зйомку та показати уже готовий фільм бойовим товаришам.
Юлія ДЕМУСЬ
