В рамках проекту «Війна та культура: діалог ворогів» 27 квітня зі своєю новою книгою "Життя Марії" до Житомира завітав поет, письменник та перекладач Сергій Жадан.
Спочатку він провів зустріч зі студентами ННІ філології та журналістики ЖДУ ім.І.Франка, а згодом – о 18.00, має презентувати видання в обласній бібліотеці Ольжича та поспілкуватися під час прес-конференції у студії телеканалу СК з місцевими журналістами.
До студентів Жадан запізнився і кілька разів вибачався за це й пояснював, що загалом запізнюватися не любить. Він наголосив, що Житомир – це вже 20 чи 21 місто, де він розповідає про свою книгу. З кінця березня і до 15 травня він планує об’їхати усі обласні центри України – 33 міста й містечка. Вже побували на Сході, Півночі, Галичині, Закарпатті. Всюди традиційно мають три заходи, які охоплюють максимальну кількість аудиторії. Жадан розповідає, що таким чином вдається зустрічатися зі старими друзями і заводити нові знайомства. В ниніншній час лише таке живе спілкування може дати якийсь результат та допомагає людям порозумітися.
Не витрачаючи багато часу на розмови, Жадан у ЖДУ ім.І.Франка одразу взявся читати свої вірші. У збірці "Життя Марії" він поєднав власну поезію та переклади творів Числава Мілоша, який той писав у 1941-1945 роках. На думку українського письменника, вірші написані в той період особливо співзвучні з подіями, які нині відбуваються в Україні. Аби переконати студентську аудиторію в цьому, Жадан зачитав кілька перекладів.
Загалом "Життя Марії" він писав протягом останнього року-півтора. Туди увійшло 60 його власних віршів, переважна більшість з яких про війну, але поряд з ними знайшла місце інтимна і навіть свого роду приватна лірика.
"У перших числах травня минулого року я вилітав із Донецького аеропорту до Києва і на борту зі мною були іноземці, банкіри, журналісти. Вони покидали це місто і не знали, коли повернуться туди і чи повернуться взагалі. То були останні дні роботи аеропорту. Ми кілька разів були у Донецьку і навіть проводили там якісь зустрічі, на які приходило достанньо людей. Тоді вже були захоплені деякі будівлі, а щоб виїхати звідти, нам доводилося пробиватися через блокпости сепаратистів. Власне, багато віршів у збірці були написані саме під впливом тих поїздок. Це вийшло щось подібне на щоденник – мої рефлексії довкола того, що відбувається на Сході країни", – пояснює Сергій Жадан, а потім читає поезії про переселенців, капеланів і зруйновані міста.
У його віршах люди – біженці, питають одне в одного, чи повернуться додому і розуміють, що покидають свої міста і села назавжди, забираючи з собою лише найнеобхідніше. Усіх їх – банкірів, селян, студентів, школярів, робітників і навіть проституток, зустрічають і проводжають вокзали, які з часом пустішають.
Попри це, впевнений письменник, кожен має до останнього боротися за можливість засинати і прокидатися разом, жити в своїй країні, обіймати своїх рідних і не боятися вийти на вулицю, не шукати у списках загиблих знайомі прізвища та не рахувати чергові втрати.
Юлія ДЕМУСЬ
