Нового тренера ФК "Полісся" одразу після підписання контракту представили 22 листопада голова облдержадміністрації Ігор Гундич, міський голова Сергій Сухомлин та директор ФК «Полісся» Віталій Лясковський.
«Вважаю, що новий тренер має вже з сьогоднішнього дня почати роботу і підібрати гравців, які отримуватимуть перемоги. У сезоні 2018-2019 рр. команда має вийти у Першу лігу. У Володимира Мазяра є гарні результати, тому вірю, що саме він ввійде в історію житомирського футболу, як тренер, який добився максимальних результатів», – наголосив Ігор Гундич.
Володимир Іванович Мазяр народився 28 вересня 1977 року у Хмельницькій області. Український футболіст, нападник, вихованець львівського футболу.
У Вищій лізі України провів 66 матчів. Також зіграв 6 матчів у Кубку УЄФА та 1 – у Лізі Європи. За час гри у професійних клубах забив більше 70 голів.
Грав у таких українських клубах: «Скала», «Газовик» (Комарно), «Динамо-2», «Динамо-3», «Ворскла», «Дніпро», «Олександрія», «Таврія» (Сімферополь), «Кривбас», «Газовик-Скала», «Сталь» Д, ФК «Львів», «Закарпаття», «Арсенал» БЦ, «Самбір», «Кар’єр» (Торчиновичі). А також у Азербайджані: «Олімпік-Шувалан» та «Сімург».
У 2013-2016 році був головним тренером футбольного клубу «Сталь». У 2016 році очолював рівненський «Верес», а у 2017 році був головним тренером винниківського «Руху».
– Переможець Першої ліги чемпіонату України: 1999 року.
– Бронзовий призер чемпіонату України: 2001 року.
– Бронзовий призер чемпіонату Азербайджану: 2009 року.
– Третій бомбардир чемпіонату Азербайджану: 2009 року.
– У середу, 22 листопада, вас представили в якості головного тренера "Полісся". Наскільки швидкими були переговори? Як взагалі виник варіант з житомирським клубом?
– Тільки я пішов з "Руху" – пролунав телефонний дзвінок з Житомира. Запропонували очолити "Полісся", перед яким стоять великі завдання. Підкупило те, що губернатор Житомирської області Ігор Гундич особисто приїхав на зустріч зі мною. Розповів про те, що хочуть побудувати в місті серйозний футбольний проект, вінцем якого стане команда з амбіціями з усією необхідною інфраструктурою. Ви б бачили, з яким азартом він все це розповідав, очі у нього буквально горіли – ця енергія передалася і мені. Докладно поговорили, вистачило три години, щоб вдарити по руках – з того самого моменту, вважайте, і почалася наша співпраця. Найголовніше, у нас спільні погляди – хочемо, щоб житомиряни пишалися своєю командою! А я можу пообіцяти, що при мені "Полісся" гратиме в красивий, результативний футбол, при цьому неодмінно вийде в першу лігу.
– Зі "Сталлю" ви починали з другої ліги, потім з "Вересом. Нині ці команди в Прем’єр-лізі. Третій раз починати з низів – вас не лякає?
– Мені подобається долати перешкоди, вирішувати високі турнірні завдання. Отримую від цього величезне задоволення. Чесно кажучи, взагалі не розумію, як можна не ставити перед самим собою максимальні цілі. Сенс тоді взагалі вплутуватися в бійку, якщо не впевнений в своїх силах і можливостях?
– Про втрати "Полісся" відомо. Про придбання поки нічого. Так само, як і про те, хто буде допомагати вам в роботі.
– З футболістами веду переговори, селекція не припиняється ні на годину. Будемо посилювати всі без винятку позиції. Стабільна ситуація в "Полісся", в тому числі фінансова, дозволяє серйозно працювати на трансферному ринку. Імена будуть, але пізніше. Незабаром дізнаєтесь і прізвища моїх помічників. Серед них ті, хто працював зі мною в "Вересі".
– Ще зовсім недавно ви очолювали "Рух" – і тут новий виклик. Це свідчить про те, що від роботи ви не встигли втомитися?
– Я не розумію, як можна втомлюватися від роботи, якщо вона приносить тобі задоволення і радість уболівальникам? Якщо перед тобою щодня ставляться нові і нові завдання і їх доводиться вирішувати? Як можна жити, не маючи здорових амбіцій? Тому всі розмови про творчі паузах, відпочинок – це все нісенітниця, нікого не слухайте. Будь-якого тренера можна оцінювати за двома критеріями – за виконану роботу, тобто результат, і підготовку футболістів. Скрізь, де б я не працював і одного, і другого намагався дотримуватися. У всякому разі, ставив для себе такі завдання, приходячи в "Сталь", потім в "Верес" і "Рух". Багато хлопців, нікому раніше невідомих, в результаті доросли до Прем’єр-ліги. Заграли в ній. Не зміниться ні на йоту моя тренерська філософія і в "Поліссі": красивий футбол, підготовка гравців і максимальний результат.
– Як, до слова, оцінюєте період, проведений в Винниківському клубі?
– Отримав неоціненний життєвий досвід. Президент попросив очолити команду, яка провалила старт чемпіонату. Я без вагань погодився допомогти. Хотів для себе зрозуміти: чи вийде у мене без міжсезонної підготовки і фактичної комплектації витягнути "Рух" з низів, вивести його на новий рівень? Була проведена велика робота, але ми здюжали. Коли в моїй першій грі на посту головного тренера Григорій Козловський вибіг на поле, протестуючи проти несправедливих дій з боку "Жемчкужини, яка знехтувала принципами фейр-плей і забила нам гол, я зрозумів: за цю людину варто битися на футбольному полі. Він, звичайно, специфічна людина, десь навіть непростий, але ви б бачили як він любить футбол! Живе цією грою 24 години на добу!
– Останні його висловлювання на камеру, здалося, вас не просто зачепили за живе, а сильно образили. Що з того, що сказав Григорій Козловський правда, а що – вигадка?
– Про те, що він отримав результат від мене на 110 відсотків, – суща правда (посміхається). Все інше … Вигадка, вірніше, як мені здалося, жарт, який не зрозуміли глядачі та читачі. Почну з того, що президент з нами ніколи на ігри не їздив – в автобусі знаходився спортивний директор, обслуговуючий персонал, футболісти. Тому, припускаю, що він міг отримувати спотворену інформацію. Про те, що гравці нібито купували мені хот-дог… Мені смішно, чесне слово. Навіть якщо допустити, що у мене не було готівки, у мого помічника Едуарда Столбового завжди б знайшлися 30 гривень – і питання було б вирішене. Але якщо хлопці на заправці йдуть за водою, каву п’ють, купують фаст-фуд – не йти ж всією командою? Не бачу нічого поганого в тому, якщо мені приносили воду або той же хот-дог. Робота в "Русі" мене загартувала і навчила залізному правилу: не всім потрібно довіряти, не з усіма варто бути відвертими і вже тим паче, з одиницями можна заводити дружбу.
– Повернемося, втім, до житомирських "справ". У "Полісся", знаю, амбіції великі. Будується шикарний стадіон, ось-ось буде придбано новий автобус, ставляться максимальні завдання. Чи готові до того, щоб про цю команду всерйоз заговорила вся футбольна Україна?
– Житомир живе футболом, керівники живуть футболом, я живу цією грою. Упевнений, що разом ми досягнемо поставлених завдань. Побувавши в цьому обласному центрі, для себе зрозумів: тут повинна бути команда серйозного рівня. І повірте на слово, вона тут буде! Розіб’юся в коржик, але своє слово дотримаю. А хіба може бути інакше, якщо на чолі клубу люди, у яких слова не розходяться з ділом ?!
за матеріалом: Футбум
